Розділ IV, глава 2-- 288
вью обагренная революция французская сие опытмM свидетельствует » ІІІ. Цей витяг цікавий у декількох відношеннях: по-перше, оголошенням кріпосного права соціальною несправедливістю; по-друге, думкою про французьку революцію як наслідок невирішених своєчасно проблем( саму революцію як таку він, звичайно, не сприймав); по-третє, доказом того, що розуміння необхідності скасування кріпацтва глибоко проникло у свідомість суспільства, у тому числі в панівні кола.
З метою поступової ліквідації рабства в Росії Кисельов пропонував, зокрема: 1) дозволити « капиталистам всякого звания » купувати у дворян села, але відносини нових власників із селянами( які були раніше кріпосними) мають переходити на договірні засади; 2) дати згоду родовитим дворянам заснувати майорати, у яких селяни стали б « свободнЬІМИ хлебопашцами »; 3) затвердити у законі викупну ціну для селян( Кисельов додав: « сколько можно для дворян ВЬІгодную ») і Т. П.
Таким чином, прихильники даної концепції суспільних перетворень, відстоюючи буржуазний шлях розвитку, намагалися адаптувати його до специфічних умов Росії. За відсутності підтримки організованого і впливового « третього стану » буржуазні реформатори могли розраховувати тільки на монарха, а реформи здійснити на « матеріалі » трьох типів феодальних господарств: поміщицьких маєтків, земельних наділів селян- приватновласницьких кріпосних та державних. Причому перші два типи залежали від дворян-землевласників, настроєних майже виключно консервативно. Тому слід було шукати форми звільнення селян, які б не викликали загрозливого протесту благородного стану, переконати останній у доцільності та вигоді пропонованої акції. Певні перестраховки ' у творах представників даної течії зумовлені дуже не простою ситуацією у міжстанових відносинах.
Тим не менше, буржуазні реформатори, які відгукувались на заклики влади до співпраці у реформаторській сфері, внутрішньою тенденцією своїх проектів нерідко виходили за межі політичної обережності, що приводило до драматичних ексцесів, як у випадку із Сперанським. у Росії ж після Вітчизняної війни 1812 р. склалася важка, на перший погляд безвихідна ситуація: непривілейовані верстви, тобто пере-
І ІІ Російський державний історичний архів( далі- РДІА).- Ф. 958. Оп. І. N� 644. Арк. І.
• Харківський професор М. К Грибовський, наприклад, пропонував звільняти селян « ма
ЛЬІМИ частями », щоб вони поc-ryпово знаходили собі місце серед вільних непривілейованих прошарків: «... И ни правительство, ни протчие состояния не принуждаются переменять введенного привыкоюю давно утвержденного образа жизни, что непременно должно последовать при нечаянном перевороте »( Грuбовскuй М. К О состоянии крестьян господе ких в России.- Х., 1816. С. І).