Розділ IV, гл ава 2-- 285
у записці « О крепостныx людях »( 1826 р.) Сперанський виклав план поетапного скасування кріпосного права 106. На першому етапі селянам треба було повернути ті свободи, які вони мали до кінця ХУІ ст., тобто щоб вони мали право вільного переходу та власності на рухоме майно. Їх залежність від поміщика повинна бути по землі, а не від особи дворяниназемлевласника. у зв ' язку із цим поміщикам треба заборонити продавати, дарувати селян без землі, як і землі без селян, що на цих землях жили, карати кріпаків тощо.
Але лише ці заходи не припинять зловживань з боку поміщиків: « Единственное решительное к сему средство есть определение всех крестьянских работ и повинностей договором ».
Та головна мета стосовно кріпосних селян полягала у їх звільненні та наданні їм, як і всім « робочим людям », громадянських прав. « Зто есть лучший распорядок в увольнении крестьян. НЬІНе есть о сем два положения: 1) об увольнении личном и 2) об увольнении с землею ». Сперанський підтримує обидва шляхи, тільки висловлює кілька застережень, пов ' язаних із труднощами використання тих законодавчих норм. « Прекращение всех сих и им подоБНЬІХ стеснений послужило БЬІ наилучшею мерою постепенного перехода из крепостного в свободное состояние. К сему надлежит только пересмотреть и расширить существуlOщие НЬІНе положения » 107. Отже, Сперанський у вирішенні селянського питання не піднявся до пропозиції загальнодержавного акта скасування кріпацтва, залишивши цю проблему фактично на розгляд самого дворянства чи- у крайньому випадку- на укладення поміщиками угоди із селянами щодо викупу останніми своєї свободи і землі. Селяни ж у кінці ХУІІІ- на початку ХІХ ст. все наполегливіше вимагали « свободи і землі » безоплатно, тому що це вже давно викуплено потом і кров ' ю у « гнобителів-поміщиків » багатьма поколіннями їх предків.
Таким чином, Сперанський розробляв проект докорінного реформування згори, волею освіченого монарха-ліберала, намагаючись не викликати зайвого невдоволення ні з боку пануючого стану, ні з боку непривілейованого люду.
Ще одним типовим представником буржуазно-реформаторської течії був граф, адмірал, відомий політичний і громадський діяч М. С. Мордвинов( 1754- 1 845) 108. Він був широко відомим у прогресивних колах російського
106 Там же. С. 361, 464-477.
107 Там же. С. 477.
108 Болебрух А. Г Передовая общественно-политическая МЬІСЛЬ России И УкраИНЬІ( от Радищева до декабристов).- Д.: ДГУ, 1987. С. 43-49.