РОЗДІЛ І
СОЦІАЛ ЬНА ДІЙСН ІСТЬ У
СПРИ�Н ЯТТІ ДАВНЬОРУСЬКИХ ЛЮДЕ И( ХІ-ХІІ ' ст.)
Гл ава 1. Протиборство двох релігійносвітоглядних систем
( е) Ilсrсдумови зародження суспільної думки(,") В ' ш(' мо)\ ія язичництва і християнства
( 1 Y� ' lIiJII, IIU думка як явище духовної культури виникла на
_-' l ' 1111І і формування і становлення громадянського суспільства,
\')( 1І ' іу Київської Русі такого суспільства ще не було, там діяли 1 ' lІІllІІ, щ;срсдньовічні механізми врегулювання різноманітних колізій,
11І11 ' lillTKOBO нагадували племенні традиції. Наприклад, стосунки віче з 11 1ІІ1 ' IІIМI1) �с що схожі на залежність вождів від не завжди передбачува- 11111\ Ilш;тrоїв одноплемінників, а архаїчний вічовий демократизм виявив
(' 11 Ill� ' I) ЩТIlИМ еволюціонувати у зріліші форми самоврядування на зра ' 11111 Фршщузьких комун ХІІ ст. або пополанських міст-республік Італії
Х І ІІ СТ, I IIЩIllIИМОСЬ на цю проблему, однак, з іншого боку. Ще В. Ключевський
11111 11І1 111 ' 11 Jl \ Ш суб ' єкти владних відносин у Київській державі( князі й " С ' ІІІІІІІІІ), а ТІІМУ говорив про « русское гражданское общество ХІ-ХІІ вв ».
' 11111 ' lallllO, I�C «)' ражданское общество »- зародкова іпостась політичного іllП І І ТУТУ модерної доби, проте наявні тоді елементи створювали певні
УМІІІІІІ ЮНІ ІЮЯВИ громадської самосвідомості.
Але й за відсутності новітнього громадянського суспільства люди не могли не замислюватись над тим, як вони живуть. Та їх роздуми становили тоді тільки механічну єдність чи інакше- комплекс розрізнених суджень індивідуального походження, а не колективної розумової діяльності.
1llllI, lIlaJlIoIli, оціночні елементи цих суджень базувалися Н( k « ЗДОРОВОМУ І ІІ \' щі,) і ТОМУ НС могли використовуватися для розумного переобладнан-