РОЗДІЛ І
СОЦІАЛ ЬНА ДІЙСН ІСТЬ У
СПРИ�Н ЯТТІ ДАВНЬОРУСЬКИХ ЛЮДЕ И ( ХІ-ХІІ ' ст .)
Гл ава 1 . Протиборство двох релігійносвітоглядних систем
( е ) Ilсrсдумови зародження суспільної думки (,") В ' ш (' мо )\ ія язичництва і християнства
( 1 Y� ' lIiJII , IIU думка як явище духовної культури виникла на
_ -' l ' 1111І і формування і становлення громадянського суспільства ,
\' )( 1І ' іу Київської Русі такого суспільства ще не було , там діяли 1 ' lІІllІІ , щ;срсдньовічні механізми врегулювання різноманітних колізій ,
11І11 ' lillTKOBO нагадували племенні традиції . Наприклад , стосунки віче з 11 1ІІ1 ' IІIМI1 ) �с що схожі на залежність вождів від не завжди передбачува- 11111\ Ilш;тrоїв одноплемінників , а архаїчний вічовий демократизм виявив
(' 11 Ill� ' I ) ЩТIlИМ еволюціонувати у зріліші форми самоврядування на зра ' 11111 Фршщузьких комун ХІІ ст . або пополанських міст-республік Італії
Х І ІІ СТ , I IIЩIllIИМОСЬ на цю проблему , однак , з іншого боку . Ще В . Ключевський
11111 11І1 111 ' 11 Jl \ Ш суб ' єкти владних відносин у Київській державі ( князі й " С ' ІІІІІІІІІ ), а ТІІМУ говорив про « русское гражданское общество ХІ -ХІІ вв ».
' 11111 ' lallllO , I�C «)' ражданское общество » - зародкова іпостась політичного іllП І І ТУТУ модерної доби , проте наявні тоді елементи створювали певні
УМІІІІІІ ЮНІ ІЮЯВИ громадської самосвідомості .
Але й за відсутності новітнього громадянського суспільства люди не могли не замислюватись над тим , як вони живуть . Та їх роздуми становили тоді тільки механічну єдність чи інакше - комплекс розрізнених суджень індивідуального походження , а не колективної розумової діяльності .
1llllI , lIlaJlIoIli , оціночні елементи цих суджень базувалися Н ( k « ЗДОРОВОМУ І ІІ \' щі ,) і ТОМУ НС могли використовуватися для розумного переобладнан-