Розділ IV, глава 1-- 251
Каразіна, поза тим, свідчили про наближення кризи існуючого ладу
Російської імперії.
Каразін, безумовно, був патріотом Слобідського краю. В « Речи, говоренной в дворянском собрании Слободско-Украинской губернии »( 1802 р.) Каразін говорив: « Она(<< моя жизнь.»- А. Б.) принадлежит моему отечеству, но в особенности краю, КОТОРЬІй бьІЛ отечеством для понятий моей юности, ибо- признаться должно- чувствования слабеют по мере обширности предметов; по слабости человеческой природЬІ ищут они стеснить круг, КОТОРЬІй обнять им должно. Сверх того: кто я? Чтоб сметь мне вообразить, будто деятельность моя когда-либо может иметь приметное влияние на все обширное мое отечество. Блажен уже стократно, естьли случай поставил меня в возможности сделать малейшее добро любезнейшей моей Украине, которой польза столь тесно, в понятии моем, сопряжена с пользами исполинской России » 62.
Діяльність Каразіна розгорталася на фоні значного пожвавлення громадського й культурного життя наЛівобережжі. Відчутного поширення набула зацікавленність масонськими ідеями, особливо під час гетьманування К. Разумовського та в кінці ХУІІІ- на початку ХІХ ст. Масонами були відомі в Україні родини( Капністи, Кочубеї, Полетики, Скоропадські, Тарновські, Ханенки та ін.). У Львові діяла ложа « Трьох богинь »( з кінця 1760-х років), у Києві- « Безсмертя »( 1784 р.), « З ' єднані слов ' яни »( 1818 р.), в Полтаві- « Любов до істини »( 1818 р.) та ін. До останньої належали українські діячі початку ХІХ ст. І. Котляревський, В. Лукашевич( 1783- 1866), В. Капніст( 1756- 1823). У 1819 р. царизм заборонив масонські ложі в Україні.
« Василь Лукашевич, як і більшість українських масонів, походив із давнього українського аристократичного роду. Працював перекладачем Колегії закордонних справ у Петербурзі, потім був маршалком дворянства Переяславського повіту... Василь Лукашевич виступав за державнополітичну самостійність України. Був організатором та ідеологом « Малоросійського таємного товариства » 63.
Слобожанські інтелектуальні сили гуртувалися навколо перших журналів « Харьковский Демокрит », « Украинский вестник »( 1816- 1819), « Украинский журнал »( 1824- 1825) та ін. У них, а також в інших періодичних виданнях( зокрема, газетах « Харьковские ведомости », « Харьковский еженедельнию » співробітничали П. Гулак-Артемовський, О. Льовшин, І. Воронов, В. Раєвський, Г. Квітка-Основ ' яненко,
62 Там же. С. 535.
63 СліnУUІКО О. Українська суспільно-полі11lчна думка... С. 14-23.