Розділ IV, глава 1--- 219
докладали максимум інтелектуальних зусиль, щоб прискорити падіння « апсіеп regime »( старого ладу) та утвердження нового устрою.
Буржуазні відносини в Україні знаходились на стадії формування, а ІІа Правобережжі та Півдні навіть зміцнювалися кріпосницькі порядки, хоч раніше там їх не було. Проте й в Україні просвітительські ідеї знайшли придатний грунт, чому сприяли два чинника: 1) утвердження на певний час після визвольної війни середини ХУІІ ст. рівності станів та соціально-економічних свобод; 2) близькість центрів європейської науки, освіти, культури( зокрема Німеччини, в університетах якої навчалося чимало української молодР).
Однак головним елементом просвітительської програми, широко сприйнятим нашою громадськістю, стали права особи безвідносно до станової, майнової та й національної( це- український додаток) належності. Національний фактор історичного процесу особливо плідно почали розробляти представники Романтизму, ідейно-культурної течії, що прийшла на зміну Просвітництву на межі ХУІІІ- ХІХ ст. і забарвила усе духовне життя українського суспільства. Цілком закономірно майже усі дослідники історії України розпочинали її новий, надзвичайно важливий етап з кінця ХУІІІ ст., коли прагматичне прагнення до незалежності знайшло теоретично обrрунтування у правах націй на самовизначення. В. Антонович у курсі своїх лекцій( 1870-ті рр.) зазначав: « Є народи, які ніколи не мали держави й, тим не менше, мали свою культуру та цивілізацію, що надає їм якнайповніше право на місце в історії ». Прикладом такого народу Антонович вважав басків, але згадав і про українців: відколи наш народ втратив політичну самостійність, він з особливою наполегливістю « відстоював свої національні риси » 6. Вказану межу визнав і М. Грушевський?, побачивши у творчості І. Котляревського, В. Капніста та його місії до Відня своєрідні символи тієї доби.
Друга половина ХУІІІ- перші десятиліття ХІХ ст. позначені великим інтересом до української історії та появою значного комплексу розвідок( А. Чепа, В. Полетика, Я. Маркович, М. Цертелєв, Д. Бантиш-Каменський, М. Берлінський та ін.). Це також свідчило, писав Д. Дорошенко, про
5 Поmульницький В. IнтелеК1)'aJIьні впливи Заходу на духовне житrя української еліт ХУІІ- ХУІІІ ст. /І Київська старовина. 200 І. N� 3. С. 3-9.
6 Антонович В. Б. Вступна лекція з курсу історії /І Історія суспільної думки України( друга половина ХІХ- початок ХХ ст.): Хрестоматія.- Д.: Вид-во ДДУ, 1994. С. 35-36.
? Грушевский м.с. Движение ПОЛИПІческой и общественной украинской МЬІСЛИ в ХІХ столети // Там же. с. 132-133.