Всryп--- 20
князівством Південно-Західних земель Русі та перехід їх( з 1569 р.) під юрисдикцію Польщі: пристосування до нових соціально-політичних реалій, а з посиленням економічного і релігійного гніту та загрозою повної асиміляції- розгортання боротьби за збереження національної самобутності.
Північно-Східна Русь власними зусиллями долає феодальну роздробленість, створює централізовану державу та розробляє її ідеологію- виникає ВОТЧИlІна монархія, режим, завдяки якому Русь своїми силами скидає іноземне ярмо( 1480 р.); до середини ХУІІ ст. тут складається в основному самодержавство- образ правління, який виконував третейські міжстанові функції, але позбавляв суспільство будьяких прав та ініціативи.
В межах соціально-політичного середовища Речі Посполитої українці долучалися до шляхетських « прав і вольностей » та надбань Європейського Відродження.
Однак польський канал притоку в українське суспільство прогресивних західних ідей був великою мірою дискредитований асиміляційними намірами польської влади, тому передові європейські ідеї використовувалися українцями передусім для захисту православної віри після Брестського собору( 1596 р.). Полемічна література кінця ХУІ- початку ХУІІ ст.- найяскравіше явище української суспільної думки( разом з оборонними « маніфестами » братств).
Російська суспільна думка після спустошливого і трагічного монгольського нашестя починає все більш активно розвиватися з ХІУ ст., обrрунтовуючи ідею сильної централізованої влади( з елементами ренесансної концепції государя-слуги, наприклад, у І. Пересвєтова) як чинника національного визволення. Одночасно в Росії поширюються ренесансно-гуманістичні і реформаційні ідеї( стригольники, кн. А. Курбський та ін.).
ІІІ. Властивості соціальної самосвідомості Нового часу( друга половина ХУІІ- перша половина ХУІІІ ст.).
Для України цей період характеризувався( в результаті тривалої війни з поляками) приєднанням до Московського царства, затяжною боротьбою з Москвою за дотримання умов Переяславського договору 1654 р. та збереження статусу самостійного державного утворення під протекторатом православного царя. Перипетії цієї гострої суперечки збереглися в писемних пам ' ятках( Гадяцький трактат, Конституція п. Орлика і т. д.). Тенденція до інтеграції з Росією відобразилися в « Синопсисі », творах Ф. Прокоповича та ін.