Всryп -- - 20
князівством Південно-Західних земель Русі та перехід їх ( з 1569 р .) під юрисдикцію Польщі : пристосування до нових соціально-політичних реалій , а з посиленням економічного і релігійного гніту та загрозою повної асиміляції - розгортання боротьби за збереження національної самобутності .
Північно-Східна Русь власними зусиллями долає феодальну роздробленість , створює централізовану державу та розробляє її ідеологію - виникає ВОТЧИlІна монархія , режим , завдяки якому Русь своїми силами скидає іноземне ярмо ( 1480 р .); до середини ХУІІ ст . тут складається в основному самодержавство - образ правління , який виконував третейські міжстанові функції , але позбавляв суспільство будьяких прав та ініціативи .
В межах соціально-політичного середовища Речі Посполитої українці долучалися до шляхетських « прав і вольностей » та надбань Європейського Відродження .
Однак польський канал притоку в українське суспільство прогресивних західних ідей був великою мірою дискредитований асиміляційними намірами польської влади , тому передові європейські ідеї використовувалися українцями передусім для захисту православної віри після Брестського собору ( 1596 р .). Полемічна література кінця ХУІ - початку ХУІІ ст . - найяскравіше явище української суспільної думки ( разом з оборонними « маніфестами » братств ).
Російська суспільна думка після спустошливого і трагічного монгольського нашестя починає все більш активно розвиватися з ХІУ ст ., обrрунтовуючи ідею сильної централізованої влади ( з елементами ренесансної концепції государя-слуги , наприклад , у І . Пересвєтова ) як чинника національного визволення . Одночасно в Росії поширюються ренесансно-гуманістичні і реформаційні ідеї ( стригольники , кн . А . Курбський та ін .).
ІІІ . Властивості соціальної самосвідомості Нового часу ( друга половина ХУІІ - перша половина ХУІІІ ст .).
Для України цей період характеризувався ( в результаті тривалої війни з поляками ) приєднанням до Московського царства , затяжною боротьбою з Москвою за дотримання умов Переяславського договору 1654 р . та збереження статусу самостійного державного утворення під протекторатом православного царя . Перипетії цієї гострої суперечки збереглися в писемних пам ' ятках ( Гадяцький трактат , Конституція п . Орлика і т . д .). Тенденція до інтеграції з Росією відобразилися в « Синопсисі », творах Ф . Прокоповича та ін .