Розділ ІІІ, гл ава 2:--- 208
уровнять » і сприяти кам ' яному будівництву в містах, особливо в Санкт Петербурзі. Начебто всі хвалили ці пропозиції, писав Татіщев, але тим і кінчилось: поліція нічого не схотіла змінювати.
Не допомагала розвитку торгівлі невизначеність проведення ярмарків, дати яких довільно призначалися губернаторами чи бургомістрами. Це завдало збитків купцям; дійшло до того, що вони стали менше їздити на Ірбітську, Макарієвську, Свенську, Кролевицьку ярмарки. Татіщев говорив про те, що час проведення ярмарків складено таким чином, що не встигає закінчитися одна, як починається друга, що заважало купцям взяти участь у декількох торгах. Купці вимагали також продовжити терміни проведення ярмарків. Означений недолік можна було б без зайвих зусиль швидко виправити, однак громіздка бюрократична машина, а головне- байдуже ставлення до народних турбот, зробили і з цього проблему.
Назвав Татіщев низку інших « неустройств » в організації внутрішньої торгівл і. Губернатори та інші « командири » перетворили ярмарки у засіб особистого збагачення шляхом здирств. Шкодить відсутність пошти, за допомогою якої торгівці довідувалися б про товарний попит у різних містах та коливання цін. Ярмарків, писав Татіщев, взагалі не вистачає, їх слід було б організувати в ряді регіонів імперії. Наче повторюючи Салтикова, він наголошував на доцільності відродити зовнішню торгівлю на східному напрямку( Китай, Персия, Бухара і т. д.), який потіснила морська торгівля з Європою.
Не задовольняла Татищева якість російських товарів, що їх виробляли ремісники та виставляли на продаж. Причина полягала в тому, що, незважаючи на рішення організувати ремісничі цехи, керівники губерній та Магістрату його не виконали. В результаті практично був відсутній контроль за якістю продукції, а ремісники « прилежат токмо как БЬІ дешевле зделать и, тайно в работе своровав, купца обмануть и в убьІТОК ввести, как то часто случается видеть, что под сапоги и башмаки меж подошов для показания жесткости береста, в шеРЬІ меж ремнями лоскутья мелкие и ЛЬІка зашивают; серебреники и золотари прибавкою меди и МЬІшьяка портят, каретники и СТОЛЯРЬІ из СЬІраго леса делают и меЗДРИННЬІМ клеем клеят, железо кладут самое бездельное, так что, купя иногда корету или стол, до двора не довезши, принужден починить, а смотрения и за такое воровство наказания нет. И единЬІМ словом сказать, нет ни одного ремесла или рукоделия, которое у нас делается и в редах продается, чтоб какого коварства и обману не бьІЛО, что не токмо стьІД, но государствеННЬІЙ убьІТОК, что МЬІ весчи, каких со избьІТКОМ дома иметь можем, принужде НЬІ, с убьrтком и усчербом наших ремесленников, из других государств купить ».