В�п -- - 18
- дослідити бажані зміни у житті , способи їх здійснення , пропоновані представниками різних соціальних сил ;
- співставити обrpунтовані очікування різних станів із заходами уряду у внутрішній та зовнішній політиці ;
- визначити фактори , які сприяли чи заважали назрілим реформам , а отже - впливали на темпи історичного прогресу суспільства .
Джерельна база історії суспільної думки , їі структура та рівні відображають особливості даної форми соціального пізнання . Складається вона головним чином з наративних , оповідних , джерел індивідуального або колективного походження : публіцистика , епістолярії , щоденники , мемуари , чолобитні , скарги ; для новітнього часу також - дебати у Державній думі , документи партійних з ' їздів , ухвали громадських зібрань , накази виборців і т . д . Вони доповнюються документальними джерелами - судово-слідчими матеріалами , поліцейськими донесеннями , діловодством адміністративних органів ( відповіді на звернення громадян , реакція на масові настрої тощо ), документами повсталих ( селян , напр .), листівками і т . п .
Методологія дослідження історії суспільної думки загалом тотожна загальноісторичним процедурам : при дотриманні принципів історизму , науковості й об ' єктивності застосовуються порівняльноісторичний , історико-типологічний , історико-генетичний методи . Проте методика аналізу тут має свою специфіку , враховуючи великий спектр факторів , що впливає на оцінки і судження людей . Це - ступінь розвиненості світогляду , освіти , культури ( загальної і політичної ) людей , рівень сформовано сті громадянського суспільства тощо . На характер і достовірність інформації джерела впливають також суб ' єктивні моменти , пов ' язані із особливостями натури автора , його психології , досвіду , життєвого шляху та професійних інтересів . Відчутну роль відіграють і обставини , за яких виникає джерело : наприклад , приватний лист другу і пояснення слідчому диктують різні спонуки викладу фактів .
Слід брати до уваги ідейно-політичну орієнтацію автора , яка значною мірою ( хоч і не у всіх випадках ) визначає принцип оцінки фактів і явищ . Якщо консерватор І . Болтін у кінці XVIII ст . стверджував про добробут переважної більшості кріпосних під « батьківською » опікою поміщика , то просвітитель І . Пнін приблизно У той же час писав про страждання більшості селянl5 •
15 Болебрух А .г. Кркrика феодально-крепостнического СТРОІІ в трудах русских и украинских просветителей XVIII -нач . ХІХ в . -Д .: РВ ДДУ , 1988 . с . 17-18 .