Розділ ІІІ, глава 2-- 184
Виклик був пов ' язаний із « великим собором » 1667 р., на якому був засуджений розкол; офіційне духовенство сподівалося, що каяття « головного » старовіра допоможе швидше покінчити з цим небезпечним і масовим рухом.
Але 17 липня 1667 р. Аввакум заявив учасникам собору, що він вважає свою позицію єдино вірною і шлях, яким йдуть старообрядці, шляхом спасіння. Собор патріархів прокляв Аввакума, а цар постановив заслати його в Пустозерськ; там його ув ' язнили У зруб, вкопаний у землю, в якому він провів безвихідно довгих 15 років. Звідти Аввакум через вартових розсилав свої послання, які у тисячах копій розліталися по Росії одночасно із звістками про духовний подвиг та неймовірну стійкість, аскетизм, мужність в ' язня.
Врешті-решт незламність Аввакума вивела з терпіння владу: 14 квітня 1682 р. його спалили на багатті. Проте така жорстока кара не зупинила розкольницький рух; навпаки, старообрядництво отримало ще один образ мученика( після Морозової та Урусової), ще один доказ того, що ця віра гідна будь-яких випробувань та страждань...
Соціальна ж причина широкого розкольницького руху крилася у важких матеріальних умовах життя простолюду впродовж усього бунтівливого століття.
Інша тема, яка привернула до себе увагу сучасників у другій половині ХУІІ ст., стосувалася співвідношення духовної й світської влади. Її гострота обумовлена формуванням абсолютизму як форми правління й організації влади взагалі, а також сутичкою релігійних та земних засад суспільного життя. Відповідний конфлікт мав місце і в Західній Європі, де вже у ХІУ ст. в основному відбулося розмежування духовної( папи) і світської( короля) влади33 • А це потягло за собою секуляризацію суспільної та політичної думки. Росія, як бачимо, запізнювалась на три століття, та не тільки в хронології містилася різниця. у 1649 р. найпредставницький земський собор ухвалив новий правовий кодекс- « Соборное уложение ». В ньому закріплені, зокрема, принципи « самодержавної » влади російського царя, повноваження якого поширювались і на деякі сфери церковного життя: створювався Монастирський приказ, в управління якого передавалися церковні
33 Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада.- М.: Изд. группа Прогресс. Прогресс Академия, 1992. С. 95