Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Seite 182

Розділ І І І , гла ва 2:
--
181
- Нам всем подобает умирати з а единЬІ Й аз. Великая зело сила в сем
сокровенна» 29.
Окрім категоричного несприйняття реформи Нікона, його опонентів
обурила безпосередня участь у НІИ представників з акордонного
православ ' я : греків (візантійців) - тому що їх предки на Флорентійському
соборі 1 4 3 9 р. погодилися на унію з католицькою церквою ; українців - за
те ж саме, але на Брестському соборі 1 5 96 р. П ісля завоювання в 1 45 3 р .
В ізантії туркам и-османам и московські люди вважали, щ о православна
в і ра « изрушилась» скрізь, крім Русі . Москва прийняла на себе священний
обов ' язок Третього Риму, визнала себе « одною лише володаркою
християнської істини . . . », а тому її церковній громаді « н ічому більше
вчитися, немає чого та н і в кого запозичувати у справах віри, зал и шається
тільки дбайливо зберігати отриманий скарб» ; інакше кажучи, вона на
поч атку ХУІІ ст. « пройнялася релігійною самовпевненістю»ЗО. Надмірна
національна самовпевненість зіграла з росіянами злий жарт, тому що вся
західна наука і культура була запідозрена у непоправній гріховності та
шкідливості для православної людин и . Один з пересічних москвичів,
якийсь Голосов, не бажав вчитися у київських ченців: « Кто по латыии
научится, - казав він, - тот с правого пути совратится» . Про боярина
Б . І . Морозова москвичі говорили, що він «начал жаловать киевлян, а
зто уже явное дело, что туда уклонилея, к таким же ере сям» З I . Відомий
захисник освіти і науки С имеон Полоцький змушений був написати
апологію церковної реформи «Жезл правления» (М ., 1 666), в якій дово­
див помилковість і абсурдність звинувачень розкольників (старообрядців,
старовірів).
Невдоволені реформою Н ікона підняли голову після залишення ним
у 1 6 5 8 р . патріаршого двору (із збереженням сану) і Мос кв и на знак
протесту проти намагання правлячих кіл потіснити патріарха із світської
владної сфери, а особливо розширення повноважень с амодержця на
церковну с феру, яка споконвіку не підкорялась мирянам . Сповідуючи
гасло «священство вище за царство», Нікон не міг стерпіти, що Соборне
уложення 1 649 р . почало реалізувати в Ро сії абсолютну владу царя як у
церкві (крім суто богословських питань), так і поза нею.
З 1 65 8 р . і до 1 66 7 р . розкол в російській церкві швидко поширювався,
а влада крізь пальці див илася на це . Розкольників (ідеологам и стал и
аз
29 КИ1євєmmєр А.А. Протопоп Аввакум // Кизевепер А.А. Исторические СИЛУЗТLI.
на-Дону: «Феникс», 1 997. С. 32-33 .
-
ЗО Ключевскuй В. О. Сочинения: В 8 т . М.: Госполитиздат, 1957. Т. 3. С . 294-295 .
З І Платонов С Ф. Лекции . С. 376-377.
-
.
.
Ростов­