Розділ ІІІ, глава 1.-- 164
вони зазнали крупної поразки, були оточені, але чекали на прибуття їм на допомогу Ю. Хмельницького із ЗО-тисячним військом. Поль ний гетьман Речі Посполитої Юрій Любомирський перестрів Хмельницького, зав ' язався бій, козаки відбили атаки. Тоді Ю. Любомирський запропонував переговори, на які старшина швидко погодилася. Про те, що відбулося потім, писав Д. Дорошенко: « Тут же на полі укладено новий договір, який повторяв у головних рисах Гадяцьку унію, але вже не було мови про окреме « Велике Князівство Руське »; Україна діставала лише автономію з гетьманом на чолі. Виговський( він був у складі польського війська.- А. Б.) багато допоміг при переговорах, щоб як найбільше виторгувати для української сторони » 11.
Отже, Гадяцька угода не мала реальних політичних шансів ні в Україні, ні в Польщі; вона засвідчила лише недолуге політичне мислення
тогочасних українських проводирів.
Іншу точку зору відобразили « Кройніка » ігумена київського Михайлівського монастиря Феодосія Сафоновича та Літопис дійсність у Самовидця найваЖЛИВІШІ літописні літописній пам ' ятки кінця ХУІІ ст. У них зафіксовані визначні події того часу, розкриті прояви
соціальних суперечностей всередині українського суспільства, дана оцінка зовнішньополітичних пошуків гетьманів. Укладачі літописів одностайно негативно оцінили спроби Б. Хмельницького знайти підтримку українській державі у турків чи кримських татар, засудили задум І. Виговського вернути Україну в склад Речі Посполитої.
Близькою до названих літописів була й позиція « Синопсиса », першого друкованого історичного твору в Україні. Його автором, ймовірно, був економ Києво-Печерської лаври п. Кохановський, а редактором- її архімандрит І. Гізель. « Синопсис » просякнутий монархізмом, провіденціалізмом, проросійською спрямованістю. Його автори фактично відмовились навіть від ідеї автономного статусу України, а тому не включали сюжети, пов ' язані з козацько-селянськими виступами. Мабуть, невипадковим є також повне ігнорування історії Визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького.
Чимало українських діячів останніх десятиріч ХУІІ ст. виступили із засудженням чвар, розбрату, незлагоди в суспільстві в цілому та у козацькій верхівці зокрема. І. Галятовський у своїй « Скарбниці »( 1676)
11 Там же. с. 65.