Розділ 11, глава 2-- 146
століття головним суб ' єктом культурного, духовного життя були представники церкви, то у ХУІІ ст. висувається ціла плеяда майстрів із середовища дворян, приказних людей, посадського стану » JIO. Одним з цієї плеяди був автор « Повести о разореllИИ Пскова », що збереглася у складі Псковського літопису. Він, відзначала Л. Костюхіна, « з явним співчуттям до « менших людей », розповідає, як у Пскові( в 1606 р.- А. Б.) розгорілася боротьба міських низів з « лучшими людьми »- боярами, купцями і духовенством, як « меншие люди » за /{ ватили в городе власть, но « лучшие люди » составили заговор и подавили восстание » 111. Повстання у Пскові відбулося вже після вбивства Лжедмитрія та воцаріння Василя Шуйського. Саме тоді спалахнула жорстока боротьба між « большими », заможними людьми, з одного боку, та простим людом: посадськими, козаками, стрільцями, селянами, тобто між правлячою верхівкою міста та бідною частиною. Автор, безумовно, на боці останніх, а їх супротивників наділяє негативними якостями: боротьба йшла з « мужами..., мнящимися пред богом и человеки, богатьством кипящими ».
Якщо Палицин чи Катирєв-Ростовський засуджували лише крайнощі соціального гніту, його найбільш кричущі прояви, то автор « Повести о разорении Пскова » гостріше ставив питання щодо соціальних протиріч та різке майнове розшарування суспільства. З посадського середовища, найімовірніше, вийшла й інша повість « О 6едах и скорбех и напастех, иже Быl тьь в Велицей России »( друга чверть ХУІІ ст.). Вона написана людиною досить освіченою, знайомою із всесвітньою історією; автор порівняв запустіння рідної землі після польсько-шведської
. інтервенції із подібними нещастями в Єрусалимі, Олександрії, Лнтиохії,
Константинополі і зробив сумний висновок: «... тако и во всей вселенной творится НЬІНе ». Однак глобальний погляд не завадив йому краще придивитися до вітчизняної ситуації й віднайти справжні причини катастрофи. На думку автора, головними винуватцями « бед и скорбей » батьківщини були бояри, політика яких значною мірою продиктована корисливістю, бо вони займалися головним чином збиранням оброків та даней, не зупиняючись перед зловживаннями. Як ущипливо зауважив автор, « сицево бо попсчение боярско о земле Русской ». Такий стан не міг продовжуватися нескінченно, внаслідок чого « раБЬІ » піднялися на своїх панів- « бояр »: почалась селянська війна й повстання у містах
110 Буганов В. Михаил Федорович / І РомановЬІ. Исторические портретЬІ: В 2 т.- М.: Армада, 1997. Т. 1. С. 66.
ІІІ Источниковедение истории СССР,- М.: вышая школа, 1973. С. 159.