Розділ 11, глава 2:--- 144
Незалежну позицію Палицин займав і при царі В. Шуйському( 1606- 1610), а тому зберіг свій авторитет та місце у суспільнополітичному житті й після повалення Шуйського. У складі великого російського посольства( 1246 чол.) він У 1610 р. брав участь у переговорах з поляками, чиї війська вторгнулися в Росію, потім у 1612 р. входив до складу делегації з представників бояр, дворян, духовенства та ін., яка відвідала Костромський Іпатьєвський монастир та запрошувала на царство Михайла Романоваl06 •
Не пощастило непокірному келарю і з Романовими. Батько царя Михайла Федоровича( 1613- 1645) митрополит, пізніше- ' патріарх Філарет, повернувшись з польського полону у 1619 р., зняв Палицина з посади в Троїце-Сергієвому монастирі і відправив у заслання знову на Соловки. Сім років прожив там Палицин, присвячуючи час літературній праці, і тихо помер у вересні 1627 р. Михайло Романов зробив дещо запізнілий жест примирення- відіслав на поховання Авраам ія 50 рублів.
Світогляд Палицина- провіденціалістський, але в його поглядах помітні й нові елементи, навіяні бурхливою дійсністю на межі ХУІ- ХУІІ ст.: « При збереженні в цілому провіденціалістського світогляду деякі автори початку ХУІІ ст. вже розвивали думку, яка у перспективі вела до раціоналістичного підходу,- про роль особистого характеру історичних діячів у ході подій » 107. То були наполегливі спроби відшукати реальні причини того, що відбувалося навкруги.
Автор « Сказания » визнавав усі страждання Русі Божою карою за гріхи, а коли починав їх конкретизувати, то мимоволі оперував реальними факторами. Найголовнішим гріхом Палицин називав байдуже ставлення суспільства до тяжкого злочину- убивству в Угличі царевича Дмитра Івановича, до якого, вважав Палицин, причетний Борис Годунов. Апатія людей(<< безумное молчание ») викликала трагічні наслідки: виступ Лжедмитрія, народні повстання, голод, розруху, вторгнення ворогів. У « Сказанию > з осудом розповідається про властолюбство Годунова, нетерпимість до чужої думки, до критики навіть з боку найближчого оточення, що тягло за собою переслідування надмірно « принципових » бояр тощо. Інша причина « СМУТЬІ », яку врахував автор,- прокріпацька політика і попередників Годунова, і його самого. Ця політика болісно сприймалася народними масами, які бігли на вільні околиці держави та
106 палuцын АвраамиЙ. Сказание.- М.; Л.: ИЗД-ВО АН СССР, 1955. С. 230-239.
107 Сахаров А. м. Историография истории СССР. Досоветский период.- М.: вышая ШКОла. 1978. С. 39.