Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Page 86
Спроби більшовиків у листопаді й грудні 1917 р. здійснити переворот у Києві
закінчилась невдачею. Після цих невдач у Києві більшовицькі лідери переїхали до Харкова і 24-
25 грудня й утворили там перший радянський уряд. Вибір Харкова як місця осідку радянського
осередку пояснювався тим, що напередодні сюди вступили російські червоноармійські частини
з Півночі. Було очевидним, що місцеві більшовики мали надто мало сил, щоб захопити і
втримати свою владу в Україні. Перемога більшовизму стала можливою лише завдяки
зовнійшній інтервенції.
Уже 17 грудня Раднарком направив ультиматум Центральній Раді, а через декілька днів
Червона радянська армія під командуванням Володимира Антонова-Овсієнка вирушила в похід
на Україну. У першій половині січня вислані з Центральної Росії більшовицькі загони захопили
всю Лівобережну Україну, а наприкінці місяця підступили під українську столицю. У самому
Києві у ніч з 28 на 29 січня місцеві більшовики, збільшовичені робітники і студентська молодь
ще раз зробили спробу розв’язати бої у центрі міста, тоді як червоноармійські війська ззовні
розпочали бомбардування міста з важких гармат.
Доля України, як і всієї Східної Європи, у ті дні вирішувалася однак не в Києві, а у
Берестю (Брест-Литовську). Там з початку грудня проходили мирні переговори між
Центральними державами і більшовицькою Росією. Австрійсько-угорський й німецький уряди
прагнули зближення з УНР. Берлін і Відень страждали від гострої нестачі харчів, й укладення
миру з багатою на хліб Україною могло б розв’язати цю проблему. Тому представники
Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії й Туреччини з радістю прийняли зголошення
Генерального Секретаріату про своє бажання взяти участь у Берестейських переговорах. 25
грудня у Берестю появилася українська делегація на чолі з Всеволодом Голубовичем. Делегація
не лише вимагала визнання влади УНР над територією, окресленою Третім Універсалом, але й
включення до неї тих українських етнічних земель, що входили у склад Австро-Угорщини, а
також окупованих у ході війни Холмщини, Підляшшя і Посяння.
Радянська делегація отримала від Леніна інструкції затягувати переговори до того
моменту, поки Німеччина та її союзники не пред’являть ультиматум. Однією з причин
затягування було намагання більшовиків здобути контроль над всією територією УНР і тим
самим не допустити українську делегацію до підписання миру.
Зі свого боку, Центральна Рада та її уряд за всяку ціну намагалися утриматись у Києві
до того часу, доки не буде підписаний мирний договір у Берестю. Доля переговорів залежала у
ті дні від рук військових телеграфістів, які передавали телеграми з Києва і підтверджували
присутність української влади у місті. Останню таку телеграму Грушевський передав уже з
підвалу будинку Центральної Ради, де він з рештками українського уряду переховувався від
більшовицьких снарядів.