Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Page 56

українських діячів. Вінцем антиукраїнських акцій стало видання Олександром II 18 травня 1876
р. Емського указу, який не лише забороняв друкування українських книжок у Російській
імперії, а й ввіз їх з-за кордону.
Українському рухові завдано тяжкого удару. Були зведені нанівець можливості його
легальної діяльності. Провідні діячі Київської громади (Михайло Драгоманов, Федір Вовк,
Микола Зібер, Сергій Подолинський) виїхали в еміграцію. За дорученням київських товаришів
Михайло Драгоманов у 1878-1882 рр. видавав у Женеві журнал “Громада”. У “Передньому слові
до Громади” (1878) він виклав розгорнуту політичну програму українськогоруху – “жити згідно
до наших власних бажань на нашій власній землі”. Відповідно до цього Михайло Драгоманов
висував програму федералізації Російської й Австро-Угорської імперії, що забезпечило б
українським землям автономні права.
Здійснення драгоманівської програми була можлива лише при умові дальшої
лібералізації російського режиму. Драгоманов намагався звернути увагу російських лібералів
на важливість національного питання для внутрішньої перебудови Російської імперії. Але на
початку 1880-х рр. після короткого періоду лібералізації надходить час реакції. У березні 1881
р. російські народники після цілої серії невдалих замахів вбили Олександра II. Відповіддю
царського уряду було посилення репресій. У цих умовах серед більшості членів Київської
громади появилася зневіра у політичних перспективах українського руху. Свою діяльність вони
вирішили звести до виключного науково-культурної роботи. Погляд