орієнтацій. Кожна з цих складових частин з плином часу може мінятися, а з нею – і загальний баланс. Найважливішою зміною, мабуть, буде поява нових поколінь, не обтяжених радянською спадщиною. Зараз же помітні менш масштабні, але все ж таки обнадіюючі тенденції – як от значне падіння популярності Росії після чеченської війни та інших криз при одночасному зміцненні позитивного образу Польщі як країни, де вдалися реформи і де рівень життя постійно зростає 24.
Як і у випадку з кожним періодом української новітної історії, розповідь про перші роки української самостійності варто закінчувати не крапкою, а великим знаком питання. Тільки що на цей раз знак питання не стоїть над життєздатністю української держави. Національні держави не зникають внаслідок економічної кризи – для цього треба хіба що внутрішнього перевороту або різкої зміни геополітичної ситуації. При сучасному занепаді Росії і загальному зацікавленніу збереженні стабільності європейських кордонів така різка зміна навряд чи можлива. Немає сумнівів, що самостійна Україна буде існувати, і кожен день грає на зміцнення її самостійності. Питання полягає лише в тому, якою буде ця Україна. Чи стане вона ще одною стабільною європейською країною демократії й ефективної економіки? А чи піде шляхом“ занзаризації” – тобто сповзання до статусу держави третього світу, з авторитарним і скорумпованим політичним режимом, слабкою економікою і масовим безробіттям? Тільки майбутні десятиліття зможуть дати на це відповідь.
Але одне є цілковито ясним: у питанні про українську самостійність ставка є більша за саму Україну. Історики західної цивілізації звертають увагу на факт, що доля всієї європейської культури залежала від результату грецько-перської війни V ст. до н. е. Якщо б у цій війні виграли перси, невідомо, що сталося б з колискою Європи. Цей приклад переконує, що те, що з точки зору сучасників може здатися локальними справами, на дальшу мету може мати епохальні наслідки для цілої Європи.
Не буде перебільшенням сказати, що доля Європи залежатиме не від лише того, що зараз відбувається у Брюселі, Берліні, Лондоні, Парижі чи Римі, але й від розвитку подій Варшаві, Вільнюсі, Києві, Кишиневі і Москві. Геополітичне становище України робить її однією з головних фігур на цій шахівниці. Вона пройшла шлях від пішака до останньої клітинки, і зараз рішається, якою буде їїномінальна сила. Вільна і сильна Україна дає шанси для стабільної Європи. Тяжко передбачити, що буде, якщо Україна цю гру програє. Ясно лише, що у програші буде не одна лише Україна й українці. Важливо, однак, щоб українці усвідомили свою місію. Бо ніщо не додає так сил, як усвідомлення власного призначення.
24 Hrycak Ja. Jeszcze raz o stosunku Ukraińców do Polaków( z Rosją w tle) // Więż. Marzec, 1998. N 3( 473). S. 15-32.