політичною програмою українського руху й сильно спричинилася до формування його ідеологічного обличчя.
У 1960-х рр. оформився організований рух кримських татар, які були насильно вивезені у 1944 р. зі своєї батьківщини на спецпоселння до Казахстану і Середньої Азії. Цей рух набрав як леґальних( посилання петиційдо радянських органів з вимогою дозволити повернутися до Криму), так і нелеґальних( діяльність молодіжних національних груп на чолі Мусою Джамільовим) форм. У вересні 1967 з кримських татар було знято звинувачення у співпраці з фашистською Німеччиною, яке у 1944 р. послужило приводом для їхнього виселення. В 1967 р 100 тис. кримських татар спробували повернутися до Криму, але там змогло поселитися лише 900 сімей. Решту внаслідок перешкод з боку державних і партійних органів змушені були повернутися на місця попереднього проживання.
Зародження дисидентського руху було відображенням політичної кризи у радянському суспільстві. Після викривальної промови на ХХ з’ їзді КПРС та гострої критики всього, щобуло пов’ язано з культом Сталіна, воно потребувало нового виправдання своєї влади. Сталінські репресії, твердив Хрущов, не випливали з характеру справжнього соціалізму; навпаки – вони були його“ викривленням”, відходом від“ ленінського курсу”. Звільненний від цих викривлень, соціалістичний лад мав довестисвою історичну перевагу над капіталізмом. Ця ідея була покладена в основу нової програми партії, прийнятої на XXII з’ їзді КПРС( 17-31 жовтня 1961 р.). За двадцять років, запевняв Хрущов, Радянський Союз дожене і пережене США по всіх показниках суспільного виробництва.
Хрущов був дуже нетерпеливим у здійсненні свого проекту. Він вимагав негайних господарських чудес і з безпосередністю неосвіченного, але впевненного у собі партійного керівника видавав наліво і направо поради та прикази, де, що і як вирощувати( славетна кукрузяна кампанія), з якою швидкістю водити трактори під час орання землі, як писати вірші, малювати картини і т. п. Його найбільшою помилкою було, однак, фатальне нерозуміння того, що насправді сталося на Заході у післявоєнні десятиліття. Він старанно вираховував, скільки тон заліза має виробити Радянський Союз на душу населення, щоб перегнати США. Іронія полягала в тому, що США, як й інші промислово розвинутікраїни, у тойчас розвивали нові технології, які не потребували такої кількості металу. На Заході повним темпом йшла науковотехнічна революція, шо базувалася на використанні нових матеріаліа – напівпровідників, пластмаси. Хрущов хотів догнати і перегнати західний капіталізм, але не розумів, що він біжить у цілком протилежну сторону. Хрущов став перед потребою нової модернізації країни, у відповідь на виклик, який кидала неефективній радянській системі господарства повоєнна науково-технічна революція. Однак його програма модернізації більш відповідала початку, а не другій половині XX ст.