Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Page 2

ВСТУП
Один із сучасних теоретиків дослідження націоналізму сказав, що національні історики
мають таке саме відношення до будівничих нації, що і селяни, які вирощують мак, до торгівців
опіуму: в обидвох випадках перші постачають другим сировину. Українські історики
переважно постачали своїм співвітчизникам гіркий наркотик. Український письменник і
політичний діяч Володимир Винниченко після прочитання чергового фраґменту “Історії
України-Руси” Михайла Грушевського, записав у своєму щоденнику:
“Читати українську історію треба з бромом, – до того боляче, досадно, гірко,
сумно перечитувати, як нешасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь
час свого державного (чи вірніше: півдержавного) існування, що одгризалась на всі боки:
од поляків, руських, татар, шведів. Уся історія – ряд, безупинний, безперервний ряд
повстань, війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів, інтриґ, сварок,
підкопування... Паршиві шанолюбці, національне сміття, паразити й злодії продають на
всі боки: хто більше дасть. Нащадки прадідів поганих повторяють погані діла дідів-
поганців. І розшарпаний, зацькований народ знову безпомічний жде, якому панові його
оддадуть... Ні, ні, української історії ... без брому, без валеріанки або без доброї дози
філософського застереження не можна” 1 .
Історія, яку тримає у руках шановний читач, можна назвати “історією без брому”. Її
підставовою тезою є ствердження принципової нормальності української історії. Це не
означає, що вона має на меті замінити гіркий наркотик солодким. Українство було і
залишається пораженим тяжкими хворобами. Нормальність української історії полягає у тому,
що всі ці хвороби не є смертельними, а вони є радше хворобами росту національного організму.
Українцям вдалося перетворитися у модерню націю у винятково несприятливих
обставинах. Якщо прийняти, що нація має відрізнятися спільною мовою, історичною пам’яттю,
конфесією, то ні одна із цих характеристик не підходить повністю до України: трохи менше
половини українського населення розмовляє зараз російською мовою, історична пам’ять
значної його частини практична знищена, й тут змагаються між собою за впливи зразу декілька
церков. На протязі всієї новітньої історії українці підпадали під сильний асиміляційний тиск.
Окрім втрат, спричинених асиміляцією, вони зазнали безпосередніх величезних біологічних
1
Винниченко В. Щоденник // Київ. 1990. № 9. С.122.