Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Page 183

чином програма набрала виразно соціал-демократичного характеру. Разом з тим, ОУН(б)
заявляла про свою рішучість боротися в однаковій мірі як проти “російського комуно-
більшовизму”, так і проти німецького націонал-соціалізму.
До цієї мети український рух мав іти разом з іншими поневоленими народами.
Починаючи від серпня 1943 р. бандерівці приступили до формування національних загонів при
УПА. Були створені загони з азербайджанців, вірменів, грузинів, узбеків, казахів, татарів,
литовців. Восени 1943 р. чисельність неукраїнських вояків в УПА становила 1-2 тис. чол.
Основний контингент для формування цих загонів складали дезертири із загонів німецької
поліції, набраної з числа радянських військовополонених. Окрему невелику групу становили
єврейські лікарі, голландські офіцери і т.д.
21-22 листопада 1943 р. ОУН(б) провела конференцію поневолених народів Східної
Європи і Азії, в якій, крім українців, прийняли участь грузини, вірмени, азербайджанці,
білоруси, узбеки та ін. – всього представники 13 національностей тодішнього СРСР.
Конференція висловилася за створення спільного комітету народів Східної Європи і Азії та
спільного фронту усіх поневолених народів. Єдиним рішенням і ґарантом миру у опіслявоєнну
добу, на думку учасників конференції, мало бути встановлення нового міжнародного порядку,
який спирався б на справедливість, свободу і незалежність кожної нації на своїй етнічній
території.
Висадка західних союзників на Півдні Італії наприкінці липня 1943 р. значно вплинула
на військові плани УПА. Політичне керівництво українського повстанського руху надіялося, що
союзники випередять більшовиків у поході на Берлін. Воно очікувало повторення ситуації з
кінця 1918 р., коли Німеччина і Росія взаємно вичерпають себе, а переможні війська західних
союзників висадяться на півдні України, щоб принести мир і порядок вимученій війною країні.
У цій ситуації важливим було, на думку командування УПА, розбудувати повстанську
військову силу, готову встановити свій контроль не тільки над західними областями, але й над
всією Україною.
Прорив Червоною армією німецької лінії укріплень на Дніпрі у жовтні 1943 р. поховав ці
плани. Стало очевидним, що радянські війська займуть українські землі раніше, аніж
союзницька армія. УПА цілковито зосередилася на збройній боротьбі з Червоною Армією і
радянськими партизанами. Напередодні вступу радянських військ на Західну Україну
керівництво українського повстанського руху вело переговори з німецькою групою “Північна
Україна”, які завершилися у травні 1944 р. угодою про дотримання взаємної неагресивності й
обмін німецької зброї на розвідувальні дані про Червону армію.
З наступом радянських військ на Україну зактуалізувався ще один аспект українського
питання – проблема володіння західними землями України. Польський еміграційний уряд в