Українське козацтво 89
до царя, а про візити інших( дружніх) послів царя треба було просто сповіщати.
ІІопри зазначені вище обмеження « пунктів » Богдана Хмельницького з боку царя, українсько-московський договір 1654 року був значним кроком уперед як у справі підтвердження станових привілеїв козаччини, так і в справі міжнародного визнання козацької державности. Від Московії Хмельницький зміг досягти більшого, ніж він міг сподіватися за будь-яких обставин від Варшави. Якщо порівняти договір з Московією з альтернативою прийняття( чи радше утримання) протекторату Османської імперії, то і тут Хмельницький виграв, оскільки отримав цілком реальну, а не тільки номінальну протекцію в тому сенсі, що московські війська майже відразу були готові розпочати військові дії проти Речі Посполитої, тоді як Османська імперія не була готова вислати свої війська проти Польщі.
Однак модель османського протекторату відіграла важливу роль у формуванні козацьких поглядів на взаємини з Московією. Хмельницький, швидше за все, переносив умови протекторату Османів над Молдавією, Валахією та Кримом на свої майбутні стосунки з Московією. Оскільки ці держави, попри свою залежність від Стамбулу, часом провадили досить незалежну зовнішню політику, гетьман також дозволяв собі не зважати на Московію у власній зовнішній політиці. Коли 1656 року Росія пішла на укладення сепаратного( без участи козацької адміністрації) миру з Річчю Посполитою, Україна опинилася на грані розриву відносин з Московією, хоча формально припинення царем війни проти Польщі не означало відмову в царській протекції щодо Війська Запорозького. Абсолютно ігноруючи царську заборону на проведення самостійної зовнішньої політики, Хмельницький( який ніколи не припиняв чинити на свій власний розсуд) і надалі в союзі з Трансильванією провадив воєнні дії проти Речі Посполитої- свого традиційного ворога, а віднедавна нового союзника свого номінального протектора107.
1( 17 Про останні роки гетьманування Хмельницького та його конфлікт з Москвою у справі укладення Віденського миру див.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 9, Ч. 2.- С 1232-1252; Wacław Lipiński, « Dwie chwile z dziejów porewolucyjnej Ukrainy », Z dziejów Ukrainy. Księga pamiątkowa ku czci Włodzimierza Antonowicza, Paulina Święcickiego i Tadeusza