76 Н аливайкова віра
скаржилися також на призначених урядом полковників, які не захищали козаків, а оббирали їх і залишали беззахисними перед поборами жовнірів.
На волості, отже, головною проблемою був наступ панських латифундій( у цьому зв’ язку вперше в козацьких наріканнях було згадано євреїв-орендарів) 76, невизнання за козаками в цілому статусу окремого суспільного стану з його специфічними привілеями. На Запоріжжі ж першорядною проблемою була заборона походів на море( що їх поляки й турки ефективно обмежили за допомогою кодацької та азовської фортець) і податки на козацькі промисли та здобич. Не досить, що запорожцям забороняли ходити на море, але з їхніх мисливських і рибальських промислів, до того ж, збирали податок і забирали їхню військову здобич, зокрема, татарських бранців.
Чого ж хотіли козаки у червні 1648 року після перших блискучих перемог над кварцяним військом? Крім припинення порушень козацьких прав, про які йшлося вище, козаки вимагали збільшення реєстру з 6 до 12 тисяч, права обирати свою власну старшину, виплати заборгованого жолду та припинення переслідувань православної церкви. Отже, в цілому це був традиційний перелік козацьких претензій, підсилений, однак вимогою істотного збільшення регстру. Характерно, що влада Речі Посполитої, вражена несподіваним успіхом повстання, була схильна прийняти більшість козацьких вимог( і навіть 12-тисячний реєстр), аби лише зупинити війну77.
У листопаді 1648 року, після катастрофічної поразки польських військ під Пилявцями та просування армії повстанців під Замостя, козаки надіслали нове посольство та нові вимоги до Варшави. Тут вони знову наполягали на затвердженні 12-тисячного козацького pef стру, але додали до своїх колишніх вимог також декілька нових елементів. Майже всі пункти козацьких вимог стосувалися тільки козаків. Йшлося, практично, про нові умови їхньої інкорпорації як стану до дещо реформованої Речі Посполитої. За цими вимогами, козацький гетьман мав стати також королівським старостою, козаки були б звільнені з-під
1Ь Згадки про ьвреїв-орендарів у листуванні Хмельницького див.: там само, № 1, 2, 4, 6, 7. 77 Див.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 8, Ч. 3. С. 24- 27.