Українське козацтво 69
ження козацького самоврядування та фактичне підпорядкування реєстру державним урядникам, « ординація- 1638 року гтала своєрідною перемогою козаччини як суспітьного стану. Все, що намагався зробити уряд за таких обставин, це обмежити новий стан чисельно. Особливе значення при цьому мали пункти ординації про заборону козакам мешкати в містах і володіти там землею( винятками були тільки Корсунь, Черкаси та Чигирин), а міщанам вступати до козацького війська, записувати до нього своїх синів і віддавати своїх дочок за козаків. Міщани від самого початку були одним з важливих джерет формування козацького стану, вони жили поруч із козаками в укріплених замках і фортецях і мали фактично необмежені можливості прилучення до козацького війська. В цьому « ординація » 1638 року наслідувала комісію 1617-го, намагаючись припинити покозачення міщан. Тоді уряд висунув окрему вимогу( з переліком МІСЬКИХ професійремесел) виключення міщан з війська та недопущення їхнього вступу до козацьких підрозділів у майбутньому.
На загал, у своїх взаєминах із козацтвом польський уряд намагався обмежити кількість pet стрових козаків, оскільки реєстровці не тільки потребували платні, але й вимагали спеціяльних прав і свобод. З другого боку, польські урядові кола потребували дешевого( а часом- безкоштовного) і завжди готового до мобілізації війська. Кожна мобілізація козаків на війну супроводжувалася, за таких умов, обіцянками оплати та надання спеціяльних прав, а кожне завершення військових дій тягло за собою спроби розпустити козаків, не заплативши їм обіцяного та зменшивши( якщо не ліквідувавши цілковито) козацький реєстр. Козаки, у свою чергу, користалися кожною військовою кампанією, щоб повернути( я частіше примножити) свої колишні права та привілеї, і насамперед збільшити кількість реєстровців, на яких ці права мали би поширюватися. Посилалися козаки, як правило, на привілей С. тефана Баторія, де вперше було оформлено перелік козацьких прав і свобод, і вільно інтерпретовані королівські листи-обіцянки, сеймові постанови й ординації^. За таких умов, уряд майже завжди намагався обмежити козацькі привілеї тільки на час воєнної кампанії та тільки на вписаних у реєстр козаків. Козацька ж сторона, навпаки вважала одного разу надані привілеї чинними назавжди.