Україт ькс ко шитво 53
діями війни), так і вдома( у вигляді збитків, заподіяних козацькими повстаннями), значно переважувала заощадження скарбниці.
Друга половина 80-х років XVI століття бу та позначена збільшенням кількосте козацьких походів на володіння Османської імперії, як морем, так і суходолом, що викликало різко н е г а т и в н у реакцію з боку Стамбулу, який почав погрожувати Р рч і Посполитій великою війною. В атмосфері насування турецької загрози сейм 1590 року ухвалив спеціяльну постанову у справі низовців та України, а наступного року король запровадив так звану « ординацію », яка визначила нові умови козацької служби. Передбачалося утримувати в степу, поза межами волості, однотисячне козацьке військо, якр мало б не ті тьки охороняти кордони від татарських експедицій, але й стримувати від походів на османські володіння решту козаччини. Також було заплановано побудувати для цього війська замок на середньому Дніпрі, але оскільки турецька загроза тимчасово минула, а коштів у скарбниці на виплату реестру не знайшлося, ординація 1591 року, здебільшого, залиш илася на папері. Козаччина, однак, потребувала подальшої уваги уряду і незабаром її активність перемістилася ззовні держави всередину її42.
Зрісш и в кількості та військовому значенні, козацтво вирішило звести певні порахунки вдома, насамперед, зі своїми хрещеними батьками українськими князями. Князі розширювали в Україні свої і без того просторі володіння й силою при днували до них не тільки козацькі уходи, але й земельні маєтності, що їх король надав дрібній шляхті. Одним з таких ображених ш ляхтичів став козацький провідник Криштоф( Кшиштоф) Косинський, на чиї щойно даровані королем володіння претендувала родина Острозьких. Козацьке повстання під проводом Криштофа Косинського почалося наприкінці 1591 року з нападу загону повстанців на місто Білу Церкву осідок місцевого старости Януша Острозького. В руках повстанців незабаром опинилися найбільші фортеці регіону, зокрема, місто Переяслав на лівому березі Дніпра. У взятих замках було вилучено артилерію, а місцеве населення змушено було присягти козацькому гетьманові. Спроби Косинського поширити повстання на Захід і, зокрема, його вторгнення на Волинь, спричинили мобілізацію місцевої ш ляхти під
Ąż Див.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 7.- С. 172 179.