10 Н аливаикова віра
твердженнями полягав в тому, що офіційні-іаявн польської влади щодо національної та державної належности дніпровської козач чини, на жаль, не можна брати за чисту монету. Такі королівські декларації, зазвичай, були реакцією на звинувачення польської влади в небажанні приборкати козаччину й мали на меті переконати султанський двір, що козаки не були підданими польського короля, а походили з різних держав та етнічних груп. Проте питання поляга( не стільки в підтвердженні факту багатонаціональности козацтва, скільки в з ' ясуванні питомої ваги представників різних країн та регіонів у козацькому війську.
Мабуть, найдавнішим джерелом, що дозволяї відповісти на це питання, є складений 1581 року реєстр козацького полку, який брав участь у Лівонській війні. З огляду на те, що чимало прізвищ / прізвиськ внесених до реєстру козаків мали « територіяльне » коріння і вказували на місце походження того чи іншого козака, реєстр дозволяє певною мірою реконструювати, яким саме був територіяльний і відповідно- етнічний склад тогочасної дніпрової козаччини16. Сюзана Любер і Петер Ростанковський змогли досить вірогідно визначити походження 356 осіб із загальної кількости 530 козаків, записаних до реєстру. Згідно з їхніми підрахунками, 82 ° 0 « ідентифікованих » козаків становили вихідці з України та Білорусі, 8 ° о- з Московії, 8, і % з Польщі, 4,8 %- з Литви. Щ одо українсько-білоруського елементу серед козаків,
249-260, тут 255-256. У своєму звіті про козаків 1586 року Карло Ґамберині( агент нунція у Варшаві Альберто Болоньєті) писав: « Є найманці з різних націй: поляки, німці, французи, іспанці та італійці »( див.: Habsburgs and. Zaporozhian Cossaks: the D iary o f Erich Lassota von Steblau, 1^94, ed. Lubomyr Vynar, trans. Orest Subtelny [ Littleton, Colo., 1975 ] P. 117). Про етнічний склад козацьких загонів див. також: Віталій Щербак, « Особовий та етнічний склад запорожців та реєстрових », Н а у кові записки. Національний університет « Києво-Могилянська академія », № 3( Київ, 1998).- С 75-8 0. 10 « Реєстр козаків низових запорозьких і річкових, які ходили на службу короля його мосці до Москви » був опублікований у кн.: Zrodła dziejowe, 20: 1 5 4-6 4. Першим, хто cnpo6vBaB на його підставі визначити територія льне походження українських козаків, був Андрій Стороженко( Стефан Баторий и днепровские казаки: исследование, памятники, документи и заметки [ Київ, 1904 ]. Р. 18-20). Свої підрахунки та їх інтерпретацію запропонував також Михайло Грушевський( Історія України Риси, Т. 7.- С. 156).