390 Нсишвайкова віра
нуто як безпідставні і з цього приводу зазначено:« то нехто вместил вам неприятель християнские вври, хотя тем в правоспавной христнянской вере ссору учинить »' 00. Отже, лисі приймав ідею Хмельницького про релігійну єдність без будь-яких зауваг чи обмежень і так само приймав нові рамки діялогу з козаччиною, що його визначала відтак не тільки традиційна ідея козацької служби цареві, але й ідея правос тавної солідарности. Водночас, у практичній сфері московська політика надалі орієнтувалася на уникнення війни з Польщею, і цар у своїх листах до Хмельницького закликав гетьмана примиритися з Річчю Посполитою, « чтоб больши кровь християнская не розливалась^01.
Ідею конфесійної єдности православного світу, яка відіграла важливу роль у встановленні діялогу між Хмельницьким та Московією влітку. 1648 року, підсилив в оточенні гетьмана єрусалимський патріярх Паїсій наприкінці того самого року. Так само, як колись патріярх Теофан намагався поширити конфесійний спосіб мислення серед козаків і забороняв їм воювати з православною Московією, тепер Паїсій намагався переконати козацького гетьмана у згубності союзу з татарами-мусульманами та благодатності спілки з Московією. Згідно зі звітом Паїсія в Москві, він
бою. помирится, а помирившися, на вас обернутся, же за зраду Вашу Бог вас потлумит ».( Там само.- С. 64). Отримавши від хотомизького воєводи Волховського повідомлення, що московські війська не збираються виступати проти повстанців, Хмельницький подякував воєводі, знову згадавши про спільність віри: « За такую братскую любов, же сте ся до нас одозвали... с приязню і любовю хрестиянскою нашей православной віри, же ляхом на нас помагат не хочете, велико вам за то( дякуєм ».( Там само.- С. 65). 100 Див.: ВУР, Т. 2.- С. 57. Про датування листа див.: Заборовский, ред., Католики, православние, униат и.- С. 22- 23, 287. Схожі слова було повторено у « взірцевому » листі до Хмельницького з серпня 1648 року. Див.: ВУР, Т. 2.- С. 74. 101 Див. переказ царської грамоти в листі-відповіді на неї Богдана Хмельницького з 8 лютого 1649 року кн.: Д БХ.- С. 94. Судячи з тогочасної московської термінології, йшлося про пролиття не християнської крові взагалі, а тільки православної крові. Хмельницький у своїх листах до царя також уживав термін « християни » в значенні православних, але у своїй кореспонденції з представниками польської влади він уживав термін « християнин » у західному сенсі цього слова, тобто як термін, що охоплював усіх представників християнської релігії, від православних та католиків до представників різних відламів протестантизму. Пор. використання теми « пролиття крові християнської » в його тистах з 1648 року в кн.: Д Б Х, № 6, 7, 8, 9, 19,20,23,25,26, 28 тощо.