Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 36
36
Н аливайкова віра
Я к можна судити з джерел того періоду, існувало принаймні
два типи руського козакування. Одним було свої рідне степове
піратство, або «степовий спорт», як називав це явище М ихайло
Грушевський. Йш лося про діяльність озброєних загонів козаків,
які, часом під проводом місцевих урядників, часом проти їхньої
волі, нападали на купців і посланців, що перетинали степ, на
татарські улуси та турецькі фортеці у Північному Причорномор’ї.
За умов чергування періодів війні та миру, укладення та розпа
ду зовнішньополітичних альянсів, козакування перетворилося
в XVI столітті на своєрідну візитівку цього віддаленого від
центрів державної влади прикордонного краю, а козацтво стало
притулком банітованих шляхтичів, професійних вояків і ш ука
чів пригод не тільки з Великого князівства Литовського, а те й з
Корони Польської, М осковського царства та інш их сусідніх
держав.
Існував і набирав дедалі більшого масштабу також інший тип
козакування, до якого вдавалися ватаги вихідців із міст і містечок
верхів’я Дніпра та його приток. Ці ватаги, як правило, вирушали
вниз Дніпром аж до порогів та розташованих ще нижче плавнів,
де займалися рибальством, мисливством, бджільництвом тощо.
Н а зиму вони, зазвичай, поверталися додому або до укріплених
фортець середнього Подніпров’я, серед яких найбільш знаними
( Черкаси. Тут місцеві старости стягали податки з козацьких
промислів. Козакам це не подобалося, і вони намагалися якомога
рідше з ’являтися в старостинських замках, створюючи власні
укріплення («городки», «січі») у місцях своїх промислів. З а умов
небезпечного степового кордону, промисловики мали бути добре
озброєні й готові захищати себе від нападів татар, а подекуди й
самі чинили грабунки в степу. Отож, різниця між козаками-
вояками та козаками-промисловиками була досить умовною, і
одна категорія козаків легко перетворювалася на іншу. Крім того,
фічний нарис Л інди Ґордон (Gordon) у її книжці Cosscick Rehellions. -
P. 249-263; Володимир Голобуцький, «Проблема козацтва в українській
та іноземній історіографії» УІЖ. № 1 (1960): 109-117; Любомир Винар,
«Огляд історичної літератури» про початки української козаччини
Український історик 2, № 5 - 6 (1965): 28-37; № 7 - 8 (1965): 17--38; Frank
E. Sysyn, «Recent Westf rn Works on the T Fkrainian Cossacks», Slavonic and
East European R^reii 64, № 1 (1986): 100-116.