Українське козацтво 35
Степовий простір сучасної Південної України, який у ранньомодерний час отримав назву ' дике поле.», не контролювала вповні жодна держава, що з ним межувала. За часів Київської Русі ця територія була ареною діяльности організованих у ватаги вигнанців і мігрантів східнослов’ янського походження, що отримали назву « бродників »( від слова « бродити »). Від часу татаро-монгольської навали вона стала місцем кочовищ степовиків та непідконтрольним жодному урядові полем діяльности ватаг риболовів, мисливців і розбійників, які з XIV століття отримують назву « козаки ». Вже саме слово « козак »( в тюркських мовах воно означає « вільний чоловік, розбійник »), як і характер згадок про козаків у XIV та XV століттях, вказує на татарське походження самого феномену козакування. Водночас, від кінця XV століття джерела дедалі більше згадують не тюркських, а слов’ янських козаків. Термін « козаки » щодо руського населення Великого князівства Литовського було, мабуть, вперше вжито 1492 року в листуванні великого князя литовського з кримським ханом, який нарікав на похід киян та черкасців під Тягиню. На черкаських козаків хан також скаржився московському великому князеві наступного, 1493 року. З початком XVI століття термін « козак » щодо мешканців і добичників з Черкас та інших наддніпрянських замків поступово поширився у Великому князівстві Литовському й отримав вжиток, незалежний від свого походження та первісного значення6.
Кримское ханство nod оерхоиенством Оттоманскои Порти до начала XVIIIвека( С іНкт-Петербург, 1887). Про татарські напади на українські землі та їхні наслідки див.: Ярослав Дзира, « Татаро-турецькі напади на Україну XIII--XVI ст.», Українг ький історико-географічний збірник,( Київ, 1996), ред. І. О. Гуржій та ін. Т. 1( 1971).- Г. 83 102; Mauricy Horn, « Chronologia і zasiąg najazdów tatarskich na ziemie Rzeczypospolitej polskiej w latach 1600-1 64 ' 7 », Studia i Materiały do Historii Wojskowosci 8, № I( 1962): 3-71; він же, Skutki ekonomiczne najazdom, tatarskich z lat 1605- 1633 na Rus Czerwoną( Wrocław- Warszawa- Kraków, 1964). Про українських бранців у Криму див.: Михалон Литвин, О правах татар, литовиев и москвитян( Москва, 1994); X. П. Ящуринский, <; Южно-русские пленники в Крьіму », Извегтия таврической археографической комиссии 47( 1912): 158-66. 6 Див.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 7.- С 77 8? Огляд літератури про ранню історію козацтва можна знайти в книжці. Дмитро Дорошенко, Oгляd икраїнської історіографії( Київ, 1996). Бібліогра-