Гетьмани та митрополити 341
ника Федора Коробки. Тут-таки перебувала й гетьманша97. Н а прикінці грудня 1618 року, піс і я того, як патріярх Паїсій урочис то зустрів Хмельницького в Києві, гетьман поїхав до Чигирина, і туди ж патріярх послав дари для гетьманші98.
У переговорах з польськими комісарами та договорах із Річчю Посполитою Хмельницький виокремлював справу Чигирина та Чигиринського староства, яке залежно від обставин, або визнавали особисто за гетьманом, або давали « на булаву ». Навесні 1649 року сам Хмельницький пояснював російському послові Ґріґорію Унковському умови Переяс лавського перемир’ я в такий спосіб: «... жне, гетману дают город Чигирин да к тому 4 города, гдр я хочю, да воєводство Киевское, и на том нам ляхи и литва присягают Аналогічні застереження щодо Чигирина містилися також у Березневих статтях та в тексті Гадяцької угоди( 1658) 100.
З розвитком і зміцненням козацької держави роль Чигирина як осідка гетьманської влади дедалі зростала, а надто- в останні роки життя Хмельницького, коли через погіршення здоров’ я гетьман прребувавав там майже безвиїздно. Понад половину знаних сьогодні універсалів, листів та інших офіційних документів гетьмана було підписано саме в Чигирині. Чигирин також був місцем прийняття іноземних послів і переговорів з ними. В’ їзди гетьмана до Чигирина супроводжувала спеціальна церемонія: йому назустріч виїжджала чигиринська сотня, стріляли гармати, гетьман в’ їжджав до міста під бунчуком, під звуки бубнів і військових сурм101.
Наскільки можна судити зі збережених джерел, в українській свідомості середини XVII століття Чигирин був радше не столичним, а як « булавним » містом, тобто резиденцією козацького гетьмана. У « Пісні про пана Миколая Полоцького », що походить, імовірно, з того часу, Чигирин представлено саме так:
47 Див. повідомлення польських жовнірів, членів кодацької залоги, взятих козаками в полон і надісланих до Чигирина: ДОВ.- С. 204. Влітку 1649 року Федора Коробку також згадували як наказного чигиринського полковника. Див.: George Gajecki, The CossackAdministration ofthe Hetmanate( Cambridge, Mass., 19781, vol. 2.- P. 595. 48 Див. щоденник польських комісарів в Переяславі: ВУР, 2: 110. 49 Див. посольське повідомлення: ВУР, Т. 2.- С. 154. 100 Д ив / ВУР, 2:1 54; 3:171,568; Грушевський, Історія України-Руси, Т. 10. С. 343. 101 Грушевський, Історія України-Руси, Т. 9, Ч. 1.- С 59.