Гетьмани та митрополити 307
Козаки фактично погодилися на шляхетський переворот у церкві. Ідейно вони не могли нічого протиставити Могилі та його прибічникам. Король начебто пішов назустріч козацьким вимогам про « заспокоєння грецької релігії », і цілковито відкидати його висуванця на митрополичому престолі якось не випадало. Гасло іахисту православної церкви козацтво свого часу перейняло від шляхти, і це гасло не передбачало конфлікту зі шляхтою в царині релігії, а тим паче не могло його виправдати. Рішучі дії Могили проти уніятів у Кю ві вибивали ґрунт з-під ніг козаччини й унеможливлювали звинувачення в таємному переході на унію чи сприянні уніятам, що їх козаки висували проти Борецького та Могили 1629 року, а згодом- проти власних поміркованих гетьманів Григорія Чорного та Івана Кулаги-Петражицького. Отже, козацтво мусило передати « контрольний пакет акцій » відновленої ним церкви до рук православної шляхти.
За часів Могили київська митрополича катедра не тільки звільнилася від впливів козацтва та козацького гетьмана, але також, спираючись на підтримку православної шляхти, перетворилася на силу, майже цілковито незалежну від прямого світського втручання. Щодо самої церкви, Могилі вповні вдалося підпорядкувати митрополичій владі ставропігійні монастирі та колись напівнезалежних єпископів. У цьому аспекті могилянська доба залишила по собі глибокий слід в історії української церкви. Зміцнення особистої влади митрополита в церкві не могло не позначитися на ролі, яку відігравав митрополит у всьому руському суспільстві.
Могила ж явно претендував на лідерство в руському світі та прагнув перебрати на себе функції представництва інтересів руського суспільства які раніше належали князівській верстві. Вже перші панегірики, написані та видані за час ів його архимандритства, свідчили, що аспірації молодого Могили виходили поза церковну сферу. Панегіристи часто підкреслювали той факт, що Могила належав до родини молдавських господарів, і постійно називали його вое водичем ' 3. Тарасій Земка у вірші на родинний
" Див. посвяту М огилі в « Имнолопї »( 1630 рік), де його названо « воєводичем земель молдавських »' Українська поезія. Кінець X V I початок X V IIст Упорядники В. П. Колосова, В. І Крекотень.( Київ, 1978). ■О. 359. Хоча на одному з малюнків М огила в архімандричому вбранні відкида1
20 *