Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Seite 293

Гетьман послании Богом
293
полишив і повернувся до гетьмана по податьш і інструкції.
Хмельницький наказав йому супроводити патріярха до Кш ва
та чекати там на його власний приїзд69.
Зустріч у Києві виправдала гетьманові очікування, а можливо,
навіть їх перевершила. Патріярх поблагословив його на війну
проти Речі Посполитої, в такий спосіб надаючи повстанню довго­
очікувану релігійну легітимацію, публічно розгрішив гетьмана
від усіх провин та повінчав його з Г є л р н о ю Чаплин^ькою i n ab­
s e n t i a . Ще важливіше длч нас те, що Паїсій порівняв Хмельниць­
кого з імператором Константаном, захисником християнства, і
назвав гетьмана «князем Русі». Ш ирилися чутки, що їх зано­
тував, зокрема, краківський урядник Марцін Ґолінський, ніби
патріярх (якого Ґолінський назива( александрійським) привіз
із собою митру, щоб коронувати Хмельницького на Руське кня­
зівство70. У розмові з комісарами Речі Посполитої 1649 року
гетьман назвав Паїсія святійшим та оголосив, що патріярх нака­
зав йому «винищити ляхів» і спитав співрозмовників: «Як же
мені його не слухати, такого великого старшого, голови нашої та
гостя любого?»71
т М осковські документи про подорож патріярха Паїсія до М осковії див в
к н . : ВУР, Т, 2. - С. 85, 92, 125, 129. П о р .: Грушевський, Іст орія України-
Рцси, Т. 8, Ч. 3. - С. 123. Грушевський припускав, що м олдавський господар
доручив Паїсісві певне дипломатичне завдання щ одо гетьмана, я к ' зац іка­
вило Х мельницького, і він схотів обговорити це доручення з патріярхом у
Києві. Ц я гіпотеза викликає кілька застережень: по-перш е, якби Паїсій
справді мав до Хмельницького с( рйозні диплом атичні пропозиції, той не
відкладав би зустріч на невизначений час, а зустрівся б із патріярхом р а­
ніше, на ш ляху до Львова. Я к виї ляда , ч з г 1 мі^цр київської зустрічі були
не випадкові й зумовлені не так міркуванням и дипломатичного характеру,
як п іанами отримати необхідну гетьманові підтримку від найвищ ої п раво­
славної ієрархії.
70 Див. щ оденник комісарів ВУР, Т. 2. - С. 125- 126; Груш енський, Історія
України-Руси, Т .8 ,4 .3 . С. 125 126. Н а підставі зібраних v Варш аві чуток
м осковський посланець Ґрігорій К унаков повідом тяв ц ар с ік и й двір, що
«...бьш в Киеве ерцсалимскои пат риарх її сво, Богдана посветил и благо­
словим благочестивую христ иянсю т веру в королевской державе очистить
и инею сломать. А успокоя Богдани Хм ельницком и грецкую веру, вельл
пат риарх і л я х и учинит ь покой как знает, чт об вере благочестивои от
ляхо в и от ун еят вперед ут есненья не бьіло...» ( Заборовский, ред., П раво­
славний, католики, униатьі. - - С 36: пор: А к т и Ю З P, Т. З [1861]. С. 2 7 8 -
307).
71 ВУР, Т 2. С. 109.