Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 27

Вступ
27
яких підтримувала влада, і правос Чсівних, які були до неї в опо­
зиції. ,В обох церквах проявилася тенденція до зростання ролі
церковної влади в питаннях внутрішньоцерковної дисципліни
та контролю над чистотою віри. У той час почав формуватися
новий тип білого га чорного духівництва, яке здобувало духовну
освіту у вітчизняних та іноземних учбових закладах. П ар а л е тьно
до цього зростала роль світського елементу у справах церкви,
що в Україні добре ілюструє приклад діяльности братств, актив­
носте князів та шляхти, і, не в останню чергу, козацьке втручання
в релігійні справи. Усі ці зміни, які спостерігаємо в Україні кінця
XVI - середини XVII століття, мають часом прямі, часом від­
даленіші паралелі в тих явищах, які щодо країн та церков Західної
та Центральної Европи no3Ha4af термін «конфесіялізація».
Зазначаю чи паралелі та схожість між конфесіялізації ю на
Заході та Сході, слід звернути увагу також на серйозні відмінності
цих процесів. Головною з них, на нашу думку, є різний вплив
конфесіялізації на християнську спільноту в цілому. Якщ о на
Заході, за визначенням Гайнца Ш илінга, конфесіялізація озна­
чала «фрагментацію єдиного християнства часів Середньовіччя
( Christianitas latina) на принаймні три к о н ф е с ії - лютеранську,
кальвіністську, або ж “реформовану”, та пост-тридентську римо-
католицьку», то на Сході вона сприяла відновленню й загострен­
ню почуття належності! окремих православних церков до однієї
православної ойкумени ( Christianitas orthodoxa). Організаційно
середньовічна православна церква була традиційно поділена на
самостійні (автокефальні) або автономні церкви, тісно пов’язані
з державною владою та місцевою національною традицією (од­
нією з ознак якої в слов’янських землях було вживання церковно­
слов’янської літургійної мови). Отож, багато реформаційних ідей,
п ов’язаних, зокрема, з націоналізацією та «одерж авленням»
церковних інституцій і наближенням мови священних текстів і
релігійних відправ до народних мов, не були дчя православних
церков ані новими, ані оригінальними. З другого боку, новона-
бута агресивність і прозелітизм конфесіялізованих церков З а ­
ходу, і насамперед реформованого католицизму, спричинили на
православному С ході потребу кодифікувати та уточнити засади
й практики власної віри.
Київське православ’я, особливо за часів Петра М огили, бага­
то в чому йшло в авангарді правос тавної конфесіялізації. Якщо