Релігійна війна 267
поведінки, його антиєврейські почуття мали два головні складники: соціяльний і релігійний. Ці складники були тісно пов’ язані між собою, очевидно, так само, як і соціяльний( орендарство) та релігійний( іудаїзм) складники образу єврея в Україні XVII століття. Етнічний складник, як вигляда( на той час не відігравав важливої ролі, оскільки євреїв-вихрестів радо приймали в лави козаків.
Одним з парадоксів Хмельниччини, який безпосередньо стосується нашої теми, і диспропорція між тіе ю незначною увагою, яку приділяли провідники повстання єврейській темі у своїх листах і документах, і великими втратами, яких зазнали єврейські громади У країни в роки повстання. Згідно з документами Хмельницького, євреї мали розділити долю поляків- головних ворогів козаків. Однак жертви серед євреїв, здається, були більші за жертви серед поляків. Хоч якою є справжня чисельність жертв, події літа 1648 року допевне закарбувалися в історичній пам’ яті єврейського народу набагато глибше, ніж у пам’ яті поляків.
ГІевною мірою, ця диспропорція дзеркально відображає іншу диспропорцію- між тією увагою, яку приділяли гетьманські офіційні документи проблемі унії, та незначущістю жертв, яких зазнали уніяти в роки повстання. Серед іншого, зазначені диспропорції свідчать про те, що офіційна ідеологія Хмельниччини( в тому вигляді, як її відображено в гетьманській документації та творах і заявах еліти), кажучи обережно, не завжди відображала настрої, погляди та переконання ширших мас.