Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 247

Релігійна війна
247
деяких православних інте іекл/алів у 1620-х роках, дуже мало
значила не тільки для козацької старшини, алр й для православної
шляхти, яка пройшла школу могилянства. Натомість унія стала
в пригоді новій адміністрації з політичного погляду.
Оскільки саме існування унії давало підстави для твердження
про релігійні утиски православ'я в Речі Посполитій, вона була
надзвичайно важлива для Хмельницького в легітимації його
повстання, а згодом для Московії в обґрунтуванні її втручання у
війну на початку 1654 року. Однак рівень антиуніятських настро­
їв серед керівників повстання га його рядових учасників навряд
чи був високим. Документи дипломатичного характеру, голов­
ним чином, наголошували, що уніяти порушують релігійні свобо­
ди, натомість дії козаків і селян свідчать, що головними воро­
гами в їхніх очах були католики та іудеї. Як зазначено вище, ці
дві конфесійні категорії цілком природньо трансформувалися в
категорії національні та соціяльні. Щодо уніятів, такої трансфор­
мації, мабуть, не відбулося. Сьогодні ми знаємо лише про досить
нечисленні випадки загибелі уніятів від козацьких рук, тоді як
жертви серед католиків та іудеїв налічували тисячі •40 .
На практиці боротьба козацтва з унією полягала в загарбанні
уніятських церков і маєтностей. На рівні народних уявлень
єдність релігійного обряду, яку уніятська церква зберігала в пер­
ші десятиліття після Берестя, важила набагато більше, ніж конфе­
сійне розмежування між двома церквами. Вже під Зборовом
практично визначилася реальна програма гетьманської адміні­
страції щодо унії: вимоги її ліквідації часто вживали як тактичну
зброю в переговорах із королівською владою, насправді ж гетьман
10 Ч ер ез п ’ятн адц ять років п ісля подій 1648 р оку холм ськи й ун іятськи й
f лигкоп Я к ів С уш а у свосм у м ем орандум і до ри м сько ї к у р ії «D e lab o ­
rib u s u n itorum » писав, що під чаг козацьких війн було вбито сорок уніят ■
сь к и х ч ен ц ів і сотні с в я щ е н и к ів (д и в M ichael H arasiew icz, A nnales
Ecclesiae Rutheniae [Lwow, 1862]. - P. 328-329). Н а ж аль, н м ас м о ж л и ­
в о с те п еревірити ці ц и ф ри , що їх наводить п р ед ставн и к за ц ікавл °н о і
сторони, через півтора деся ти л іття після п овстан н я. Н авіть я к щ о т в е р ­
д ж ен н я Суш і відображ аю ть сп равж н і втрати у н іят ів під чаг п овстан н я,
то кіл ькість ж ертв серед ун іятського духівн и ц тва виглядаь ду ж е п о м ір ­
кован ою порівн ян о з агресивністю ан ти ун іятськ ого д и ск у р су в л и ст у ­
ванні к озак ів з урядом Р ечі П осп оли тої П ро ж и ття та д іял ьн іс ть Г уш і
див.: Ірин ей Н азарко, «Я ків С уш а спископ Х ол м ськи й (1610- -16Я7')»,
Analecta OSBM 7 (1971): 22--83.