Релігійна війна 233
Зазвичай, православна ш іяхта обмежувала свою боротьбу сеймовою діяльністю. Так само далекі від ідеї повгтання на захист релігійних свобод були в першій половині XVII століття представники православного духівництва, що їх пізніші історики вважали головними натхненниками козацьких заворушень. За спостереженнями Степана Величенка, у творах правос лавних авторів були « відсутні будь-які покликання на обов’ язок захищати віру силою зброї ». Проти повстання активно виступав навіть такий православний радикал як Стефан Зизаній. Мелетій Смотрицький писав, що « правдива церква » важливіша за земне царство, а Захарія Копистенський твердив, що Русь змагаї ться не до царства земного, а до царства небесного8. Схожі мотиви звучали в « Протестації » Йова Борецького з 1621 року, попри те, що самого митрополита не раз, і мабуть, небезпідставно, звинувачували в підбурюванні козаків до бунту9. Отже, православні інтелектуали вважали неприйнятним і небезпечним висловлювати ідеї « релігійної війни » в друкованих працях або в протестаціях на ім’ я короля.
На початку 1620-х років, коли козаччина, не 6 ' з впливу православної шляхти та духівництва, висунула релігійні вимоги на передній план, вона пішла в цьому набагато далі за своїх попередників. Попри те, що права козацької верстви, на відміну від прав шляхти, не гарантувала королівська присяга, козацька старшина була цілковито переконана у своєму праві на повстання заради захисту « давніх прав і свобод », до переліку яких, з часом, було долучено й свободу-грецької релігії ».
х Див.: Velychenko, « The Influence of Historical, Political, and Social Ideas ».- P. Q5 97.!) Й ов Борецький писав у « П ротестації » « Ц іль і кінець- небесне царство( королівство) і ж иття з Господом Богом. А користь, здобич і нагорода небесна корона. Інші мають наш у вітчизну, а ми- горні місця, інші мають наш і столиці, а ми Христа ». З а клик до спротиву можна, певною мірою, вбачати тільки в есхатологічній орі( нтованості заверш альних сторінок « П ротестації »(« Р оки і дні до нас повератю ться, які були від часів апостольських до К онстантина В еликого.... Наближаї гьгя судний день ») та в заклику вірян до м учеництва(« добровільно веселими спішіть ногами до святого мучеництва »). Див.: Ж укович, « Ііротестация » С. 152,153.