Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 123
Релігійна криза
123
У перших десятиліттях XVII століття уніятська церква по
стала перед низкою власних внутрішніх і зовнішніх проблем.
Улітку 1599 року помер митрополит Михаїл Рагоза, завершивши
своєю смертю цілу епоху в історії київського християнства. На
місце покійного митрополита, чиї симпатії бути поділені між
Константинополем і Римом, прийшов ( пископ володимирський
Іпатій Потій, один з головних авторів Берестейської унії та її
ідеологічний провідник. Прийшовши до ідеї унії не сподіваючись
на власні вигоди, а, насамперед, з переконання, Потій розбудо
вував уніятську церкву та переслідував її опонентів -- поставле
них поза межі закону православних - з енергією неофіта. Такі
дії Потія, що спирався на підтримку держави, викликали нега
тивну реакцію з боку православних, результатом якої став замах
на життя Потія у Вільні. Лавник ІванТупека 1609 року напав на
Потія та відсік йому два пальці (митрополит здійняв руку, щоб
захиститися від спрямованого проти нього меча).
Політика Потія зміцни та уніятську церкву липи певною мірою.
Православну опозицію у Вільні й справді було зламано, але успіх
церковної унії в Україні, на загал, був досить поміркований. Уніяти
не змогли забезпечити того, щоб їхні прибічники обійняли ва
кантні єпископські катедри в Перемишлі, Львові та Луцьку. Як
ми вже згадували, православні змогли втримати львівську єпархію,
тоді як змагання за перемишльську та луцьку тривало понад
десятиліття. Боротьба з противниками унії поглинала весь час та
енергію Потія, не дозволяючи здійснити церковну реформу, одним
з головних ініціяторів якої він був у передунійні часи. Діяльність
Потія на митрополичій катедрі відображала одну з головних
суперечностей тогочасного релігійного та суспільного життя, що
також стала найбільшою внутрішньою суперечністю самого Потія.
Людина кмітливого розуму, він добре усвідомлював недоліки
передунійного православ’я та прагнув їх виправити через унію з
Римом. Однак він не бачив інших способів ствердити власну
«правду», крім насильства, яке спиралося на підтримку коро
лівської адміністрації та породжувало нове насильство17.
'і7 Методи навернення та покарання тих, хто не надавався до переконання
може проілюструвати справа священика о д н і р ї з церков міста Володимира,
якого на Різдво 1600 року відтягли від вівтаря та силою привели до У спен-
гького собору, де в той час перебував Іпатій Потій. Новопоставлений