К родным истокам прикоснись
ТРИ МОРЯ І ДВА ТИСЯЧОЛІТТЯ
ЯК ГРЕКИ НАДАЗОВ’Я СТВОРИЛИ НОВУ БАТЬКІВЩИНУ В ДОНЕЦЬКИХ СТЕПАХ
Центральна набережна
у Маріуполі, Азовське море
та один із символів
буремного ХХ століття
у місті – металургійний комбінат
«Азовсталь».
Закінчення. Початок стор. 8
Румеї та уруми брали участь у битвах Першої
світової війни у складі армії Російської імперії.
Події Лютневої та Української революцій, більшо-
вицького перевороту та воєн між сторонами цих
процесів не могли оминути Надазов’я.
Коли почався декількарічний парад влад —
Маріупольський повіт почергово переходив від
більшовиків до Центральної Ради, Гетьманату
Скоропадського, Денікіна, загонів Нестора Мах-
на. Аж поки наприкінці 1920 року тут остаточно
не закріпилася комуністична влада. Проте вод-
ночас у новоствореному СРСР почалася політи-
ка «коренізації». Так у Надазов’ї в середині 1920-
х років було створено мережу шкіл з українською
та грецькою мовами викладання.
У Маріуполі відкрили грецький театр. Уперше
в історії опублікували збірки віршів румейською
мовою. Зрештою, у 1920-1930-х на півдні Донеч-
чини виходила перша масова грецькомовна газе-
та України — «Κολεχτιβιςτις» («Колехтівістіс»). Це
видання Донецького обкому та Маріупольського
міськкому Комуністичної партії України.
Однак невдовзі і театр, і газету закрили, румей-
ська та урумська зникли і як мови викладання, і
як дисципліни. Чільних діячів грецької громади:
Савву Ялі, Петра Богадіцу, Іллю Конопа, Георгія
Костоправа, Олександру Гаргалу, Амфіктіона Ді-
мітріу, Івана Левкопулоса та Леона Лео репресу-
вали.
11 грудня 1937 року нарком внутрішніх справ
СРСР Микола Єжов підписав директиву № 50215.
НКВС розкрив мережу «грецьких націоналіс-
тичних шпигунсько-розвідувальних організацій,
метою яких було ліквідувати радянську владу в
місцях компактного проживання греків у СРСР».
До цього нарком підписав схожі директиви про
«польські та німецькі організації».
Великий терор дійшов до Надазов’я. Розпоча-
лася «грецька операція» НКВС.
— За прадідом прийшли у грудні. Усе, що він
встиг, — відрізати собі півхліба, взяти пляшку
води та обійняти родину, — Іван Арабаджі пере-
казує розповіді своєї прабабусі Раїси про її чоло-
віка Юрія Харабугу.
Після цього дружина змогла поговорити з чо-
ловіком лише раз: у сутінках, в бараку.
— Він сказав: «Рая, йди. Нас усіх зрадили», —
Іван Арабаджі каже, що відтоді про долю праді-
да нічого не відомо. — Я подав запит у Донецьке
управління СБУ. Але не встиг отримати відповіді.
За два дні його захопили (проросійські колабо-
ранти. — Авт.).
Згідно із «Книгою пам’яті греків України»,
жертвами «грецької операції» НКВС 1937-
1938 років у Донецькій області стали 3 628 людей,
3 470 із них засудили до розстрілу.
ЗГАДАТИ ТРИ МОВИ
— Не говоріть із дітьми грецькою. Це заважає
вивченню російської, — Марія Терентьова згадує
фразу, яка часто лунала у школах грецькомовних
сіл і селищ у радянські часи. — У греків багато
м’яких звуків. Тому грецькомовним дітям складно
було правильно вимовляти тверді російські слова,
як-от «зуб». А в російськомовному середовищі це
інколи викликало сміх.
Марія Терентьова трива-
лий час працювала в Ялтин-
ській селищній бібліотеці.
Хоча вона не належить до
грецької громади, але давно
цікавиться культурою та мо-
вою румеїв Надазов’я. І бере
активну участь у роботі міс-
цевого товариства греків.
— Я ще коли до школи
ходила, почала писати ві-
рші. Але нікому їх не читала.
Зрештою Марія Миколаїв-
на [Терентьова] запросила Монумент жертвам
мене виступити у клубі по- політичних репресій у смт Ялта.
езії, — розповідає Анна Сагі-
рова, погладжуючи долонею
товстий зошит із власними
грецької мови та культури при Металургійному
творами. Поетка не лише складає вірші.
інституті та будинку культури «Азовсталі», — На-
Вона також пише пісні та п’єси.
Анна Сагірова походить із румейськомовної дія Чапні розповідає, як у січні 1989 року виникло
родини. Бабуся та дідусь спілкувались рідною, а Маріупольське товариство греків. Це була пер-
от для Анни у шкільні роки це створювало дис- ша організація грецької національної меншини в
комфорт: доводилося думати одними словами, Україні після 1930-х років.
25 березня 1989 року організація відзначила
а висловлюватися — зовсім іншими. Через це
з’являлися граматичні помилки. Лише коли вже перше свято — День Незалежності Греції. Щоправ-
вийшла заміж, почала використовувати румейську да, товариству заборонили виносити прапор Греції
в повсякденному житті. Нею говорили в чолові- на сцену чи запрошувати іноземних гостей. Надія
ковій родині. Тепер діти та онуки Анни Сагіро- Чапні каже, що, попри це, капітан грецького судна,
яке стояло в маріупольському порту, дізнався про
вої знають румейську.
Нині поетка пише твори румейською, україн- святкування і прийшов із командою. Коли зі сцени
ською та російською. І робить все можливе, щоб почали лунати пісні греків Надазов’я, зала заспіва-
ла разом із виконавцями. Це були пісні, які всі зна-
відродити культуру свого народу.
«Птахи, не розповідайте матері, як я живу…», — ли від своїх бабусь та дідусів.
— Далі товариство почало кропітке віднов-
починає співати Анна Сагірова румейською. Піс-
ня розповідає про дівчину, яка стала сиротою і лення культури та ідентичності місцевих греків.
вийшла заміж за першого-ліпшого. Це єдиний Але постало питання: яку ж мову вивчати? Хтось
фольклорний твір ялтинських румеїв, який вдало- хотів румейську, хтось наполягав, що й урумська
ся зберегти. Колись Анна Сагірова записала перші має бути у програмах. Дуже довго списи ламали.
два куплети цієї пісні від місцевої жительки, а ре- Але зрештою вирішили, що будемо дітей навчати
новогрецької. Ми ж живемо в сучасному світі, —
шту рядків дописала самостійно.
Справжня знаменитість серед греків-урумів й пояснює Надія Чапні.
Надія у 1991 році була однією із перших пред-
інша поетка Кірікія Хавана із села Старогнатівка
(розташоване майже на лінії зіткнення у зоні Опе- ставниць греків Надазов’я, які полетіли до універ-
рації об’єднаних сил). Нещодавно вона озвучила ситету Яніни вивчати новогрецьку, щоби потім її
аудіоабетку урум дилі (урумська мова — тюркська викладати в Україні. Відтоді створено Федерацію
мова, якою деякі греки стали говорити ще живучи грецьких товариств України, у деяких школах До-
у Криму. — Авт.), а Федерація грецьких товариств нецької, Запорізької, Одеської областей і Києва
запроваджено новогрецьку, а у Маріупольському
України видала збірку її віршів.
— Спершу писала російською та українською. державному університеті з’явилася кафедра ново-
Аж якось до мене підійшов мій давній друг Федір грецької мови.
Майхапар і каже: «Окрім Валерія Кіора і Віктора
Бороти, урумською ніхто не пише. Може, ти теж
«Я ПОБУДУВАВ
почнеш?». Так я і стала писати рідною мовою, —
П’ЯТЬ БУДИНКІВ»
Кірікія Хавана ще й досі, якщо є натхнення, може
складати вірші і урумською, і українською та росій-
За словами Олександри Проценко-Пічаджи,
ською.
останніми роками збереження культури та іден-
Поетка каже, що в її селі було небагато людей, тичності греків перестало бути єдиним основним
які спілкувалися урумською. Навіть зі своїми завданням Федерації. 2014 року, після того, як Росія
батьками вона говорила трохи російською, тро- анексувала Крим, товариства греків на півострові
хи рідною. Лише старші люди використовували її перейшли в підпорядкування Федеральної націо-
повсякденно. Про повноцінне використання урум нально-культурної автономії греків Росії. Відтоді
дилі, каже Кірікія Хавана, скоро може й не йтися:
за лінією зіткнення опинилися греки Донецька та
— Коли в нас якісь свята у селі, ми всі збирає- Бойківського, Новоазовського і Старобешівсько-
мося і починаємо говорити про нашу мову. Усі по- го районів.
годжуються, що її треба берегти. Адже із нею може
— Головне сьогодні — зберегти єдність греків
зникнути цілий народ — уруми. Хоча ми століт- України. І допомогти тим, хто живе на лінії фронту.
тями берегли наші звичаї та віру. Але носіїв урум- Цим людям часто пропонували виїхати з їхніх сіл.
ської щороку стає дедалі менше.
Але вони казали, що це земля, полита потом їхніх
предків. Якщо їм суджено загинути на ній, то нехай
* * *
так і буде,— каже Олександра Проценко-Пічаджи.
— Я — грекиня, виросла у грецькому селі, але в
Розповідаючи це, вона пригадує рядок із пісні
родині мені завжди казали, що краще минулого не «Πατρίδα μ’ αραεύω σε» (Я шукаю свою батьківщи-
чіпати. Мовляв, були вже такі, які цікавилися — і ну):
де вони, — розповідає керівниця Маріупольського
— «Поза Грецією я — грек, а у Греції — інозе-
товариства греків Надія Чапні.
мець». Ми не шукаємо кращої долі за світами, не
У 1988-1989 роках вона разом із чоловіком до- хочемо втекти. Греки є і будуть патріотами Укра-
лучалася до акцій повернення Маріуполю (тоді — їни. Бо ми також своєю працею створювали цю
Жданову) історичної назви. На такі збори також державу.
приходили маріупольські греки. Вони зрештою
Це пісня понтійських греків — давніх предків
вирішили заснувати рух за відродження культури надазовських еллінів. Вона починається словами:
греків Надазов’я.
«Я побудував п’ять будинків, але з кожного
— Тоді ще ніхто не знав, як правильно заре- був викинутий». Греки Надазов’я бережуть дім,
єструвати громадську організацію. Просто так який створили два століття тому.
об’єднатися не можна було: треба належати до яко-
Текст
Михайло ДРАПАК
їсь установи. Ми зареєструвалися як Товариство
Фото Катерина МОСКАЛЮК
«Эллины Украины», 10 -я стр., август 2019 г.