286 ВЛАДИСЛАВ ВЕРСТЮК
делегація Центральної Ради, яка дістала урядову відмову на прохання позитивно висловитися з приводу майбутньої української автономії. Відмова уряду глибоко зачепила почуття національної гідности українців. Україна і особливо Київ вирували хвилями протесту. Він добре описаний в літературі. Проте в ній нічого не говориться про особисту реакцію М. Грушевського на урядове рішення. Іноді йдеться про те, що він спеціяльно взяв довгу паузу, якою вміло прикрив організаційну підготовку 1-го Універсалу. Виявляється, що це не так. М. Грушевський 6 червня опублікував у“ Народній волі” статтю“ Що воно?”, в якій позицію Тимчасового уряду визначив дискурсом: недалекоглядність чи підступність. Він пише, що уряд“ обома руками черпає з України всякі засоби, кличе її до жертв всякого рода, але не може дати запоруку, що все се буде тільки тимчасове, і Україна буде забезпечена своїм автономним ладом від такого визиску, від такої хронічної, постійної реквізиції в будуччині” 18. Апелюючи до свого читача, М. Грушевський говорить про подвійну несправедливість, необ’ єктивність уряду на фоні його обіцянок“ признати самостійність Польщі”. Він не розуміє логіки заборони українського військового з’ їзду,“ тоді, коли відбувається військовий з’ їзд польський, сіоністський, всеросійський солдатський і т. д., і т. д.” 19. Видно, що автор статті схиляється до рішучих дій, для нього очевидно, що Україна“ мусить дбати, щоб її основні домагання були сповнені і признані, незалежно від того, чи будуть колись Установчи Збори, які вони будуть і як випадуть. І повинна бути дана певна можливість будувати місцеве життя вже тепер відповідно новим вимогам, пристосувати се житє до сих вимог, так як вони складаються зараз, а не чекати, поки та чи інша справа“ попаде на очі” Тимчасовому Правительству і буде ним розрішена” 20.
Відомо, що автором І Універсалу був В. Винниченко, але не можна не помітити, що Універсал повторює чимало думок зі статті“ Що воно”, її рішучу, тверду тональність.
В кінці серпня в Україні виникла нова критична ситуація, пов’ язана із заміною Тимчасовим урядом“ Статуту вищого управління України” на“ Тимчасову інструкцію Генеральному Секретаріятові”. Майже два тижні Центральну Раду рвали політичні пристрасті, в основі яких лежала дилема: чи зберігати ділові стосунки з урядом, чи розірвати їх. Зрештою перемогла остання позиція. Чому це сталося і які це буде мати наслідки в майбутньому, М. Грушевський пояснив 24 серпня у статті“ Україна дійде свого!”. Він пише, що більшість у Центральній Раді розуміла, що“ ця“ куца” автономія”- так Грушевський визначає суть“ Інструкції *”- у свідомої частини українського
18 Там само, 1917, 19( 6) червня. 19 Там само. 20 Там само.