284 ВЛАДИСЛАВ ВЕРСТЮК
територіальну автономію, яка розуміється як об’ єднання всіх етнічних українських земель. Автономна Україна повинна мати, за Грушевським, всі державні атрибути, включаючи власну тарифну і митну політику. Вдумаємося: що передбачає митна політика. Насамперед, кордон. Без кордону, чітко окресленого, з міцною охороною, проводити митну політику не можна. Отже, федерація Грушевського ще на весні 1917 р. була дуже схожою на конфедерацію. Він розглядає її як“ об’ єднання в одній державі кількох держав” 11. Таким чином, федералізм як і автономія для М. Грушевського ніколи не були запереченням незалежної української держави, швидше це був необхідний і послідовний крок до її побудови. М. Грушевський добре розумів, що на створення незалежної держави в Україні тоді було замало сил, з одного боку, а з іншого- заклик до негайного відділення в умовах незавершеної світової війни був би розцінений російською стороною як підривна сепаратистська акція, яка б викликала адекватну відповідь. Можемо визнати, що в той момент політика М. Грушевського була мистецтвом реального.
У зв’ язку з цим варто звернути увагу на діяльність українських самостійників весною 1917 р. Чи дійсно вони були тоді реальною альтернативою Центральній Раді? Самостійники залишили по собі переважно емоційні згадки і дуже мало документів, з яких би можна було визначити глибину їхніх державницьких концепцій, їхню принципову відмінність від програми УЦР. З того, що надається до аналізи, маємо заяву ЦК Української народної партії, яка у березні 1917 р. оголосила про відновлення своєї діяльносте після 10-ти річної перерви. В цій заяві ЦК УНП говорилось, чого в даний історичний момент партія ухвалила вимагати:“ російська держава мусить бути вільною, дружньою спілкою вільних народів, мусить бути перебудована на федеративних основах” 12. Як бачимо, на перевірку документом, навіть партія М. Міхновського повторювала формули М. Грушевського. Цікаве продовження ця тема отримала на з’ їзді українських правників у Києві 13 червня 1917 р. Першу доповідь на ньому про державний лад в Україні зробив М. Грушевський. Він почав з того, що український народ із давніх давен жив власним державним життям. У зв’ язок з Москвою 1654 р. він увійшов“ яко самостійний державний народ” 13. Переяславська угода зв’ язала дві самостійні держави. Прикінцевий висновок М. Грушевського:“ Для найкращого забезпечення автономії України їй повинен бути наданий характер державний. [...] Для того, щоб надалі не можна було толкувати і так, і інакше зв’ язку України з рештою Росії, то треба, щоб зв’ язок цей був
11 Михайло Грушевський, Хто такі українці і чого вони хочуть. Київ, 1991, стор. 129. 12 Южный край, Харьков, 1917, 23 березня. 13 Нова рада, Київ, 1917, 15 червня.