Україна не сплачуватиме Порті податків чи данини. ,
Натомість козаки брали на себе такі зобов’язання:
гетьман і козаки мають бути завжди вірні Порті;
козаки братимуть, участь у захисті та військових походах
Османської імперії;
гетьман, козаки та все населення України повинні визнати
протекторат султана26.
В цілому цей договір, як і укладена за рік перед тим угода
з татарами, базувався на прецедентах, що їх створили Хмель^
ницький і Дорошенко. Й так само, як і татари, Порта також
відмовлялася обговорювати поточні політичні проблеми та
питання про заступництво Карла XII над Україною. Цей
османський традиціоналізм був особливо помітний в одному
з останніх пунктів договору: «Нехай нинішній гетьман і його
наступники володіють Україною, вільною й цілісною, з цього
боку Дніпра на тих засадах і таким чином, як Петро Доро
шенко, що залишався під захистом нашої держави»27.
*
*
*
Оцінюючи переговори між українськими емігрантами й
Портою, зауважимо, що спільним для обох сторін було ба
жання вигнати росіян з України. Але крім цього, в них було
небагато спільних інтересів.
Емігранти на переговорах найбільше дбали, щоб після того,
як росіян буде вигнано, влаштувати майбутні відносини з Ту
реччиною на умовах, сприятливих для українців. По суті, це
означало максимально можливе обмеження будь-якого впли
ву, який Порта могла б мати в їхній країні. Саме з цієї причи
ни українці домагалися, хоча й безуспішно, щоб сувереном
України було визнано слабкого й далекого шведського коро
ля, а не близького й могутнього султана. Коли настав час
оголосити про угоду з Портою, Орлик спробував подати її не
як прийняття османського сюзеренітету, а як союз, настільки
вигідний для українців, що «вони [турки] не знайшли такого
прикладу в своїй історії й у своїх регістрах»28. Й оскільки
Порта відмовилася визнати сувереном України Карла XII,
а Орлик не хотів визнати своїм зверхником султана, гетьмац
додав: «Україна... має бути такою, як вона була на початку
[тобто за часів Хмельницького],— республікою ні під чиєю
протекцією»29.
Дуже впливав на становище в переговорах українців уза
галі й Орлика зокрема також і релігійний чинник. Гетьманові
явно не давала спокою думка про те, що він погодився на
співпрацю з ворогами християнства. Тому, оголошуючи про
договір, Орлик запевнив усіх християн, що «ні амбітність,
92