колег, Орлик разом із делегацією провідних емігрантських
діячів вирушив 31 жовтня 1711 р. до турецької столиці;
Дорогою їх перестрів Густав Солдан, один із головних
міністрів Карла XII. Очевидно, король пригрозив, що не
матиме з українцями жодних справ, якщо Орлик поїде до
Порти. Після тривалої суперечки досягнуто компромісу:
українська делегація поїхала до Константинополя, а сам
гетьман повернувся до Бендер6. У наступні роки Орлик не раз
оплакуватиме той факт, що за особисту відданість Карлові
XII тоді та в інших випадках йому довелося заплатити велику
політичну ціну7.
УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКІ ПЕРЕГОВОРИ
Хоча неодноразово висловленого прохання Девлет-Гірея і
Мехмета Балтаджі прибути до столиці гетьман не виконав, до
складу делегації, яка його представляла, ввійшли найдосвід-
ченіші й найповажніші серед українських емігрантів особи,
такі як керівник делегації прилуцький полковник Дмитро
Горленко, генеральний суддя Клим Довгополий, генеральний
писар Іван Максимович (ці троє були також у складі деле
гації, що укладала договір із татарами) та генеральний осавул
Григір Герцик. Окремо згадано в акредитаційному листі
кошового Костянтина Гордієнка як спеціального представни
ка запорожців. Головна мета делегації полягала в тому, щоб
виробити точні умови сподіваного виведення російських військ
з України й обговорити характер відносин козаків із Портою,
Орлик дав своїм представникам докладні інструкції щодо
двох головних питань майбутніх переговорів8.
У питанні російського виходу з України гетьманові поба
жання були такі:
щоб росіяни назавжди пішли з обох частин України та
зреклися будь-яких майбутніх претензій управляти нею;
щоб Україною правив гетьман Орлик, його уряд і його
наступники, без жодного стороннього втручання;
щоб усі полонені, захоплені в попередній війні (до і після
Полтави) й заслані вглиб Московщини, були повернені (це
стосувалося передусім запорізьких посланців, заарештованих
у Мо скві перед самою Полтавською битвою, та козаків,
посланих на працю до Петербурга);
щоб родинам тих, що виступали проти росіян і були
заарештовані, Дозволили повернутися до своїх домівок в
Україну;
щоб фортеці, раніше окуповані росіянами, були передані
козакам неушкодженими і щоб не робилося спроб виселити
мешканців краю;
84