КРИМСЬКИЙ
союз
Перемоги під Полтавою й особливо під Переволочною бу
ли, можливо, надто повними, щоб принести Петрові І саму
лише вигоду. Карл XII, військо якого було майже вщент
розбите, мусив шукати притулку в Бендерах. Це створило
для царя труднощі, яких він радо уникнув би, оскільки центр
Північної війни несподівано перемістився на південь, де росія
ни були менш підготовлені й більш уразливі. Замість просто
наздогнати шведського короля та його союзника, ненависного
Мазепу, перед Петром І тепер замаячила перспектива проти
стояння з грізними турками.
Не можна сказати, що турки прагнули такого протисто
яння. Справді, після Карловицького миру (1699) вони всіляко
намагалися уникнути будь-яких конфліктів із європейськими
державами, навіть ігноруючи щораз, рішучіші прохання своїх
кримських васалів виступити проти росіян1. Але поява Кар
ла XII та Мазепи несподівано наблизила загрозу зростання
російської могутності впритул до кордонів. Порти. Вона також
спричинила внутрішні тертя в самій імперії. Боротьба між
старою військовою верхівкою з її войовничою антиросійською
політикою та дедалі впливовішою бюрократичною елітою, що
стояла на пацифістських і нейтралістських позиціях, вийшла
тепер на новий рівень.
І провоєнна, й антивоєнна партії погодилися прийняти
Карла XII й Мазепу на турецькій території, але зробили це
з різних причин. Великий візир Алі Чорлулу-паша хотів миру
з царем, але на якомога вигідніших умовах. Дозволяючи
шведським та українським утікачам на короткий час залиши
тися на теренах імперії, він сподівався, що в найближчому
майбутньому, коли почнуться нові переговори щодо Кон
стантинопольської угоди, їхню присутність можна буде вико
ристати, щоб чинити тиск на росіян. Своє прагнення до миру
Алі Чорлулу-паша продемонстрував, підтвердивши в грудні
1709 р. чинну мирну угоду з царем, хоча Карл XII іще перебу
вав на турецькій території.
Воєнну партію в Порті очолював кримський хан Девлет-
Гірей. Упродовж багатьох років попереджував він своїх кон
стантинопольських зверхників про честолюбство й агре
сивність царів2. Коли Порта не. зважила на ті застереження,
він у 1702—1703 рр. зорганізував проти неї повстання. Турки
придушили заколот і заслали Девлет-Гірея на острів Родос.
Але 1708 р. йому вдалося знову посісти трон, і він відновив
протиросійську діяльність. Одразу після Полтави хан запро
понував Карлові XII та Мазепі свою гостинність і прийняв
66