Війська й передбачалося вжиття заходів, які полегшували б
податковий тягар для найбідніших селян. З огляду на те, що
в Україні, як і в усій Східній Європі, відносини між місцевою
знаттю та містами були вкрай напружені, особливо вражає
стаття 13, в якій звертається увага на зубожіння міст і пропо
нується, щоб «столичне місто Київ та інші українські городи»
зберегли свої права та привілеї, тобто самоврядування згідно
з Магдебурзьким правом43. У двох останніх статтях знову
пропонуються заходи для полегшення долі бідноти. Стаття
15 передбачала, що податки з селян, які утримували геть
манські компанійські та сердюцькі полки, мають бути скасо
вані, а остання стаття зобов’язує гетьмана пильнувати, щоб
індуктарі та їхні фактори не збирали з ярмаркових торговців
таких високих податків, «через які неможливо взагалі убогій
людині вільно з’явитись на ярмарок»44.
З погляду тогочасних вартостей Pacta et Constitutiones
сповнені духу просвітництва й добрих намірів. Цей документ
визнає права старшини, простолюду, запорожців і міст. Він
засуджує абсолютистські прояви в діяльності гетьмана, ствер
джує принцип виборності, засуджує корупцію й проводить
межу між державною та приватною сферами. Готовність
старшини боротися із зловживаннями в суспільстві, в якому
вона домінувала,— добрий знак для територіальної еліти. Ця
готовність мала в тогочасній Східній Європі небагато пара
лелей.
Однак аналіз «конституції» викликає