пункт неодноразово повторюється), має бути в країні панівною релігією. Жодна інша віра, особливо юдаїзм, не допускатиметься. Бажання порвати з Москвою підкреслювалося рекомендацією: аби піднести престиж Київського митрополита й усунути московський вплив, українці мають знову прийняти владу Константинопольського патріарха, оскільки « звитяжний народ козацький був просвічений у столиці апостольській константинопольській ». Вочевидь, недавнє( 1680 р.) підпорядкування Київського митрополита Московському патріархові ще мучило українців, особливо духовенство, з яким Орлик підтримував добрі стосунки. Впродовж усієї своєї діяльності у вигнанні Орлик підтримуватиме також тісні зв’ язки з Константинопольським патріархом, який кілька разів приходитиме на допомогу мазепинцям.
Цікаво, що єдина, й до того ж непряма, згадка про Україну як державу з ' являється у статті другій, де описано її кордони: « Як кожна держава( в документі застосовано польський термін панство) складається і стверджується непорушною цілістю кордонів, так і Мала Росія, вітчизна наша, щоб у своїх кордонах, стверджених пактами від Речі Посполитої і від Московської держави була » 38. За прикладом Хмельницького, кордоном із поляками проголошено річку Слу4. Одначе про точний кордон із Московщиною не згадано, бо це питання ставало проблематичним через Слобожанщину, яка мала переважно українське населення, але перебувала під російською юрисдикцією. У статті третій гетьмана уповноважено вести переговори про союз із Кримським ханством, « оскільки нам завжди потрібна сусідська приязнь Кримської держави » 39. Ця заява означала: якщо Україна бажає триматися осторонь від Москви, такий союз мусить бути не принагідним, а постійним.
//. Питанняу що стосуються запорожців( статті 4— 5)
Оскільки запорожці становили в Бендерах переважну більшість, їхні інтереси добре представлено в Pacta et Constitutiones. У статті 4 ідеться про їхню головну турботу— російську присутність у пониззі Дніпра 40. Протягом останніх десятиліть XVII ст. царі побудували уздовж Дніпра та Самари низку укріплень, головним чином задля захисту від татар. Запорожців дуже дратувало, що ці форти давали змогу росіянам втручатися й у їхні внутрішні справи. Тому запорожці наполягали, що коли під час майбутнього походу « Запорізьке військо не очистить тих грунтів своїх і Дніпра од московського насильства », гетьман повинен спробувати переконати
62