Ренн ЗО березня писав цареві , що « тут від тих зрадників великий вогонь розгорається , який треба заздалегідь гасити » 42 .
Акції запорожців мали велике дипломатичне і стратегічне значення . На Дніпрі козаки тримали велику флотилію човнів , здатну перевезти зараз три тисячі чоловік . Вона могла
стати у великій пригоді шведам , які сподівалися одержувати з заходу підкріплення . Запорожці також запевнили Карла , що мають добре сполучення з Польщею і , що дуже важливЬ , з Кримом і Туреччиною .
Оскільки Карл XII зіткнувся з великими труднощами , зв ’ язки з такими потенційними союзниками , як кримські татари й турки , набували дедалі більшого значення . В іншому розділі цієї книги причетність до боротьби в Україні Кримського ханства та Порти розглядатиметься детальніше . Тут зауважимо лише , що навесні 1709 р . і шведи , й кримські татари за намовою Мазепи серйозно розглядали можливість союзу . Справді , в середині березня , t коли запорожці ще вагалися , на чий бік стати , вони одержали листа від хана Девлет- Гірея . Хан закликав їх приєднатися до Мазепи та шведів і обіцяв допомогу в разі потреби . Щойно запорожці стали на бік Карла XII , вони негайно відправили посланців до кримських татар , аби ті наслідували їхній приклад43 .
Запорізько-кримський зв ’ язок є типовим для Карлових союзів на Сході : це була ланцюгова реакція , де кожен союз прокладав шлях іншому . Лещинський установив зв ’ язок з Мазепою , гетьман переконав запорожців пристати до шведів , Січ уможливила союз із Кримським ханством , а це , в свою чергу , зробило б імовірнішою угоду з Портою .
Маючи широкі зв ’ язки й великий досвід , Мазепа всіляко
сприяв шведам у пошуку нових союзників . Добре знаючи про те , що на окраїнах царевих володінь люд ставиться до Москви вороже , гетьман подумував про союз усіх протиросійських елементів на півдні . Передбачалося залучити до нього козаків самого Мазепи , запорожців , кримських татар , донських козаків ( запорожці підтримували тісні зв ’ язки з людьми К . Булавіна , а згодом — І . Некрасова ), башкирів , калмиків і кубанських черкесів44 . Цей амбітний план був , мабуть , першою
спробою практичної реалізації задуму про утворення антимосковського блоку « меншин » у новопосталій Російській імперії та довкола неї . Вже восени 1708-го та в перші місяці 1709 р . гетьман послав делегації до Криму ( Д . Болбота , а згодом К . Мокієвського і Ф . Мировича ), на Січ , на Дон і , можливо , до некрасовців на Кубань 45 . Брак часу , а також намагання декого з цих людей зайняти вичікувальну позицію зашкодили створенню союзу . Одначе приклад було показано , й за
47