й Османської імперії ( саме в цей час поширювалися чутки , що Карл XII прагне укласти з Портою союз ), а також до Правобережжя та Дону . Серед українських козаків запорожці уславилися як запеклі бійці , і ІО-тисячне військо , що його могла зібрати Січ , дуже придалося б тій стороні , яку вони вирішили б підтримати . До того ж запорожці мали великий вплив на українські маси . Тому не дивно , що протягом зими 1708-го й весни 1709 р . і Петро І , і Мазепа відчайдушно намагалися перетягти їх кожен до свого табору .
Умовляючи запорожців , обидві сторони використовували однакову тактику . Вони засипали Січ листами й відозвами , де повторювалася звичайна риторика , але Петро І , окрім того , надсилав копії раніших листів Мазепи до нього , в яких той скаржився на « проклятих собак » ( тобто запорожців ), а Мазепа , в свою чергу , повідомляв , як часто цар говорив йому про свій намір знищити « впертих запорожців ». Обидва посилали до них делегації , які мали промовляти перед радою й пропонували запорізькому керівництву добрячі хабарі39 .
Як це нерідко бувало , думки на Січі поділилися . Влаштованіші старики не бажали ризикувати й воліли залишитися на боці царя , а молодші й войовничіші молодики схилялися до антиросійського курсу . В таких випадках вирішальне слово зазвичай належало кошовому .
Запорізьким кошовим тоді був Кость Гордієнко40 — одна з найяскравіших постатей в історії Січі . Людина сильної волі й рішучої вдачі , він часто вступав у конфлікт із Мазепою ( останній кілька разів намагався вбити його ). Та хоч як Гордієнко не любив Мазепи , росіян він ненавидів іще більше . Кошовий був переконаний , що централізаторська політика Москви становить для Січі більшу небезпеку , ніж аристократичні нахили Мазепи . На одній із важливих рад Гордієнко образив російських посланців і відправив їх назад до царя з довгим переліком скарг запорожців на Москву . Згодом ухвалено приєднатися до Мазепи та шведів . У березні 1709 р . укладено згадувану вже угоду між Мазепою й запорожцями , а в квітні ще одну — між українцями та Карлом XII41 .
Скоро рішення запорожців дало свої наслідки . В південній частині Гетьманщини , особливо в найближчому до Січі Полтавському полку , спалахнули антиросійські заворушення . Загрни озброєних селян і козаків , кількістю до 15 тис ., викликали значні хвилювання в краю . Ряд містечок — Переволочна , Келерберда , Маячка , Новий Санжар — став на бік запорожців . У деяких фортецях і містах знищено російські залоги . Зробивши засідку , запорожці дощенту розбили три російських полки ( 115 здобутих у цій сутичці полонених послано Карлові XII на знак поваги ). Командувач російських військ у краю генерал
46