для контактів із Меншиковим. 1711 * р. він командував польськими військами на кордоні з Туреччиною під час Прутського походу. Вірний прибічник Августа II, він був також « persona grata » при царському дворі. 17 Орлик— Карлові XII( без дати) / / Є н сен А. С. 160. 18 Орлик Сапєзі, 26 червня 1728 p.// Diariusz. Т. X. Ark. 95,. 19 Вочевидь, хан спонукав Горленка виявляти більшу активність в Україні. Див. лист Девлет-Гірея до Горленка від 6 лютого 1713 р.( Czart. 5907. № 28530а).
20 Орлик— Горленкові, 6 лютого 1713 p.// C zart. 5907. № 28530b. Це супровідний лист до ханового листа Горленкові. Орлик, як і хан, просив новин про пересування росіян в Україні.
21 Орлик— запорожцям, 1 квітня 1713 p.// C zart. 5907. № 28529. Гетьман із великим задоволенням описує долю Девлет-Гірея: « Спочатку ханові мали відрубати голову, але потім поголили бороду й вислали його на Родос, де кілька наступних днів покажуть, залишиться він живий чи ні. Одначе ані він, ані його сини вже ніколи не будуть ханами в Криму( Щ одо цього Орлик помилявся.— О. С.). Турецький імператор наказав новопризначеному муфтієві проклясти кожного, хто призначить його [ Девлет-Гірея ] чи його синів правити Кримським ханством ». Хоментовський припускав, що Девлет-Гірея усунуто через те, що він перешкоджав угоді з росіянами( Czart. Relacja. Ark. 411).
22 Повна назва звіту Хоментовського про переговори така: « Relacja z poselstwa do Naj. Porty Ottomanskiej Chomentowskiego, wojewodu Mazowieckiego ». Здається, він був написаний за три-чотири роки після того, як Х о ментовський завершив свою місію до Порти, тобто десь 1718 р. Збереглося два примірники цього звіту: Czart. 200( далі: Czart. Relacja) та трохи мецш розбірливий— Ossol., № 1477 III. Цитуватиметься переважно примірник з архіву Чарториських. Цей документ особливо вартісний з огляду на його порівняно спокійний, об’ єктивний характер і багатство‘ фактичної інформації. 23 Czart. Relacja. Ark. 418.
24 Текст цього мирного договору( в перекладі Заттерстеяна з турецької на шведську) опублікував А. Рефік( KFA. 1919. S. 153— 161). Шафіров, погоджуючись віддати прикордонні райони Порті, не хотів допустити Орлика та його людей так близько до кордону( С оловьев С. Т. VIII. С. 411— 413).
25 Theyls. Memoires. Р. 140: « Le К а т е des Tartares gagne par les grandes promesses des factions suedoise and francoise, emploioit tout le credit qu’ il avoit aupres du Sultan en faveur du Stanislas ». Пор. також: Feldm an 7. Stanisfaw Leszczynski. S. 93. Фельдман твердить, що Лещинський, Потоцький і Вишневецький мусили були кинутися ханові до ніг і благати про допомогу, в обмін за яку обіцяли задовольнити його претензії на Кам’ янець, Поділля та всю Україну.
26 Про Орликові близькі стосунки зі Станіславом протягом бендёрського періоду свідчить надання останнім Орликові земель на Правобережній Україні, яке мало відшкодувати гетьманові втрачену власність на Лівобережжі. Копію Станіславового привілею, датованого 9 травня 1713 р., включен но до Орликового листа Лещинському за 23 квітня 1730 р.( Diariusz. Т. XI). 27 Czart. Relacja. Ark. 421. 28 Ibid. 29 Ibid. 30 Ibid. «... Найсвітліша Порта не потребує краю для себе, а хоче віддати його гетьманові Орлику та його козакам, як було раніше з Дорошенком ». f 31 Ibid. Див. також: Де Гольц— Августові II, 10 жовтня 1713 p.// C zart.
494. № 79. Ark. 369).
32 AGAD. Archiwum Radziwillow. Dz. II. № 2268: « Relacya conferencyej... Senatorow z Pos & nnikami Hana і Porty », 10 жовтня 1713 p. Див. також звіт про цю зустріч в: « Nowiny z Warszawy, 18 October 1713 »( Ossol. № 353 II).
212