зроблено наголос на бажанні українців здобути підтримку та заступництво
Туреччини; третій комплект Орлик дав Максимовичеві і той не показував
його іншим членам делегації. (Допрос Григора Герцика...//К С . 1883. Т. III.
С. 601— 610).
9 Додаток В. С. 191.
10 За вісімнадцять років по тому (13 червня 1730 р.) Орлик намагався
пояснити великому візирові Ібрагімові-паші, чому 1712 р. він діяв саме так:
«Оскільки Порта не захотіла скористатися із сприятливої нагоди, яку вона
мала на Пруті, й за допомогою своїх переможних військ змусити Москву
піти з України, вона не тільки знехтувала наші інтереси, але навіть запевнила
Москву щодо її [Москви] володіння над Україною в своєму договорі. З дру
гого боку, я мав, на письмі, запевнення покійного короля, який запевнив
мене, Військо і увесь народ, що вестиме війну з Москвою доти, доки силою
зброї чи договором не звільнить Україну й не приведе її д о колишньої сво
боди. Також під час мого обрання на гетьманський уряд я та все Військо
заприсяглися не покидати заступництва Його Величності шведського короля,
доки Україна не буде визволена з тяжкого московського ярма» (Diariusz.
Т XI. Ark. 68а). Орлик ігнорує тут очевидний факт, що Карл не мав засобів*
аби виконати обіцянку, яку він дав гетьманові, і що на перешкоді її виконан
ню тоді й пізніше стояли Карлові зобов’язання перед поляками.
А Пор;. С о л о вь ев С. Т. VIII. С. 402. Див. також: Iorga У. Geschichte
des Osmanisches Reiches. Gotha, 1911. Bd. 4. S. 304. Гетьман підтримував
зв’язки з єрусалимським патріархом протягом багатьох років (Див. Орликів
лист д о патріарха від 21 грудня 1724 р.: Diarius. Т. VIII. Ark. 386а).
12 Юсуф-паша, колишній яничарський ага, грузин, перебував на посаді
від 20 листопада 1711 р. до 11 листопада 1712 р. Його не слід плутати з
бендерським сераскером Юсуф-пашею, усунутим зі своєї посади 1710 р.
13 F eldm an J . Polska a sprawa wschodnia... S. 86— 87.
14 С о л о вь ев С. Т. VIII. С. 396. ^
15 К ост ом аров Н . С. 659. Шафірова також непокоїло, що Орлик j його
спільники добре поінформовані про стан справ у Росії і можуть дати царевим
ворогам добру пораду. Пор.: С о л о в ь ев С. Т. VIII. С. 412.
16 Пор.: S u b teln y О . «Peter l ’s Testament»: A R eassessm ent//Slavic Review.
1974. Vol. XX XIII. № 4. P. 663—678.
17 Головкін — Скоропадському, 8 квітня 1712 p . / / Архів міністерства
закордонних справ (Цит. за: К ост ом аров Н . С. 64 7 ).
18 Деякі з цих листів можна знайти в: Кост ом аров Н . С. 665 і наступні.
19 С о л о вь ев С. Т. VIII. С. 398.
20 Там ж е. С. 408.
21 Орлик — Ібрагімові-паші,
13 червня 1730 р . / / Diariusz. Т. XI.
Ark. 688.
22 Горленко — Орликові, 27 лютого 1712 р .//А р х ів міністерства юстиції
(Цит. за: К ост ом аров Н . С. 663).
22г Орлик— Ю суфові-паші 10 березня 1712 р ./П е р е п и ск а . С. 57^-60.
24 Там ж е. Згідно з повідомленням габсбурзьких агентів у Константи
нополі, шведи також наполягали, щоби турки змусили росіян піти з України
(Див;. Тальман — Надвірній воєнній раді (Hofkriegsrat), 11 березня 1712 р . / /
HHS. Exp. III. S. 4 7 ).
25. Додаток В, частина II. Коли через багато років Орлики подавали цей
документ французькому урядові, вони внесли в нього зміни, щоби включити
всю Україну. Див. меморандум Григора Орлика д о французького уряду, щ о
містив документ «Diplome du Grand Seigneur Sultan Achmet qui assure a
l’Hetman Orlik la possession de toute Гисгаіпе» від 31 серпня 1740 p. (AAE.
Turquie. 107. Feuil. 136).
26 Додаток В. Частина II. С. 196.
27 Там ж е.
210