23 Орлик— Яворському: Додаток А. С. 173. Цю турботу з приводу нездатності царя виконати свій обов’ язок щодо захисту України Мазепа підкреслював у листі до Скоропадського( Источники. С. 174). Див. також: Subtelny О. Mazepa, Peter ї and the Question of Treason. P. 170.
24 Див., наприклад: Указ всему малороссийскому народу, 6 листопада 1708 р.// П исьма и бумаги. Т. VIII. Вып. 1. С. 280— 281.
25 Див.: Маніфест Карла Ttll, 7 листопада 1708 р.// Источники. С. 209—
210. Див. також: Костомаров Н. С. 476, 485; С оловьев С. Т. VIII. С. 252. 26 Див. с. 45— 46 цієї книги. 27 Пор.: К рупницький Б. З донесень Кайзерлінга, 1708— 1 7 0 9 // Збірник. Т. И. С. 28. Це твердження приписували пруському послові Йоганнові Фрейгеррові фон Кайзерлінгу.
28 Докладний перелік Мазепиних дарунків різним церквам і монастирям див.: В озник М. Бендерська комісія по смерті М азепи // 3бірник. Т. II. С. 130— 131. Див. також: О глоблин О. С. 157— 159. Про стосунки Мазепи з церквою див.: K ru pnytskij Б. Hetman Mazepa und seine Zeit 1687— 1709. Leipzig, 1942. S. 78— 86; А ндрусяк M. Гетьман Мазепа як культурний діяч шик. Т. II. С. 69— 87. Петро 1 також не був певний підтримки в такому ключовому місті, як Київ. Див. повідомлення Голіцина Г. І. Головкіну від 15 лютого 1709 р. { С оловьев С. Т. VIII. С. 268). Голіцин пише: «... В усьому Києві знайшов я тільки одну людину, а саме з Братського монастиря префекта [ Феофана Прокоповича ], який до нас милостивий ». У листопаді 1708 р. Голіцин також повідомляв, що київський війт Дмитро Полоцький знає про Мазепині плани. 30 Див. с. 10 цієї книги. 31 Майже всі генеральні старшини пішли за Мазепою до шведів. Серед них були: генеральний обозний Ілля Ломиковський, генеральний суддя Семен Чуйкевич, генеральний писар Пилип Орлик, генеральний осавул Андрій Гамалія, генеральний хорунжий Іван Сулима, генеральний бунчужний Дмитро Максимович. Пішли з Мазепою і 7 із 12 полковників: прилуцький Дмитро Горленко, миргородський Данило Апостол, лубенський Дмитро Зеленський, корсунський Андрій Кандиба і три компанійські полковники— Гнат Галаган, Юрій Кожуховський та Андріяш. Хоча й не пристали до Мазепи * але( як було загальновідомо) співчували його справі полтавський полковник Іван Левенець і стародубський полковник Іван Скоропадський. Це ж саме стосується й чернігівського полковника Павла Полуботка, але особиста ворожість між ним і Мазепою перешкоджала будь-якій їхній співпраці. Д о того ж у самому тільки прилуцькому полку до шведів перейшли 9( тобто всі) сотників. Повідомлення дезертирів про бідування цих людей у шведському таборі див.: Письма и бумаги. Т. VIII. Ч. 2. С. 1047— 1051.
32 Указ войсковой старшине ушедшей с Мазепой к шведам, 1 листопада 1708 р.// Т а м же. Т. VIII. Ч. 1. С. 266— 268. Щ одо дружнього прийому, що його цар виявляв етаршинам-поворотцям, див.: Костомаров Н. С. 480— 481.
33 Див. листи Головкіна й Апостола до Мазепи в цій справі від 22 грудня 1708 р.( Источники. С. 212— 213). Див. також: Костомаров Н. С. 481— 485.
34 Шутой В. Е. Борьба народных масс против нашествия Карла XII 1700— 1709. Москва, 1958; К рупницький Б. Шведи і населення на Україні в
1708— 1709 рр. // Збірник. Т. 2. С. 13— 23. За оцінкою Шутого( с. 445), до Полтави втрати шведів становили близько 15 тисяч чоловік. Одначе Гаттон уважає, що шведи втратили д о Полтави приблизно 20 % свого війська, тобто 5 тисяч чоловік, тоді як росіяни— близько 33 %.
35 Див.: Письма и бумаги. Т. VIII. Вып. 1. С. 284.
36 Про шведське вторгнення на Слобожанщину див.: Шутой В. Е. Борьба народных масс... С. 348— 358; О глоблин О. С. 340— 343; H atton К Р. 283.
Коли шведи вирушили на підросійську територію, Мазепа зауважив, що тепер вони вступають в Азію { Шутой В. Е. Борьба народных масс.:. С. 353).
37 Крім капітальної праці Яворницького, є й більш пізні дослідження
203