Мазепинці Mazepyntsi_Ukrainskyi_separatyzm_na_pochatku_XVIII | Page 184

и все граблятъ.— Но тое все Мазепа иначе перевернулъ и для прелщенія перыгь насъ словесно говоршгь и Болбота тое жъ Сказывать присягою обовязалъ, а потомъ, для устрашенія и возмущенія народа, універсалами публиковати повеліль. Тое все отъ начала даже до конца изміньї Мазепиной праведні предъ вашею святынею, аки предъ самымъ испытуе- щим сердца и утробы Богомъ, подъ тайною исповіди изяв- ляю, неправду аще подзріхь въ сердцу моемъ, да не услы- шить мене Господь. Розсудить убо, ваша святыня, съ тоей моей реляцыи высокимъ своимъ розумомъ, якая моя большая вина на инныхъ и естли я въ томъ преґрішшгь, что по случаю черезъ подосланый Станислава листокъ тайну факціи Мазепиной предъ тымъ отъ мене сокровенную изследовавши и обовязанымъ отъ его до додержаня секрету будучи, тое учинилъ, ЧТО МНІ мой властелинъ повелівань, то я тымъ самымъ самъ единъ ему, М азепі, не моглемъ быта оказією до изміньї, и до отшествія въ противную сторону, а ни онъ самъ, Мазепа, дерзнулъ бы съ едноею моею головою одыйти, естли бы прочіи съ енеральной стороны, обозный енеральный Л ом і- ковскій, и съ полковниковъ — Миргородскій, Прилуцкій и Лу- бенскій до той его факціи не присовокупилися, яко первійшіи и началнійшіи въ Войску Запорожскомъ особы, и за собою старшины своей съ полками'своими не потягнули и т ім ь его, Мазепу, въ злом наміреніи не утвердили. Відалемь я о той тайні, по случаю м н і откровенной, принужденный былемъ указомъ и страшною Мазепы прися­ гою, а до того и прелестми взаимні присягнуть на вірность,. не открилемъ никому тайны, сохранялъ я неврежденні вірность, яко слуга пану, яко иноземецъ и креатура своему благодітелеви, и долженъ былемъ тое сохранить, понеже натура м н і тое сама съ предковь моихъ дала не быть прида- телемъ и всякому надъ собою властелину вірньїмь быть; дозналъ того по м н і вічно достойный памяти король Шведскій, для чого отъ его былемъ и почитаемый и любимый. Я убо единъ иноземецъ тайну тую відаль, и единъ я не моглъ никакого вреду царскому величеству зділать, бо unus-nullus; для чого жъ прочіе Украйнскіи сыны, ревностное отчизны своей исчадіе, царского величества вірньш съ отцевъ своихъ подданыи, тайную тую сами изслідовали, изслідовавши для чого не открили, но паче оную присягою своею потвердили и до крове при М азепі за права и волности стоять цілова- ніемь Евангеліа святого обовязалися? Благопривітствую убо имъ полученной милости монаршой и не завідую такого щастя, токмо надъ нещастемъ своимъ уболіваю, что я единъ одерженъ есмъ отъ лица помазанника Божія, изгнаніе съ 183