звільнити його з Салонік. Григор нагадав візиреві, що загалом
татари мусять бути заінтересовані в тому, щоб мати запо
рожців на своєму боці, і що дії кількох негідників не повинні
заступати спільних інтересів обох народів. Урешті Хасі Алі-
ага визнав слушність його аргументів і сказав, що радитиме
ханові зберегти протекцію над запорожцями, «оскільки вони
відкидають москалів та поляків і не мають іншої підтримки,
крім допомоги від нас»56.
Перш ніж покинути Бахчисарай, Григор одержав важливі
листи від хана до Людовіка XV, Станіслава, Вільнева та
Орлика. Каплан-Гірей запевняв своїх кореспондентів у най
кращих намірах і обіцяв активну підтримку 57. Таким чином,
Григорову місію до Криму загалом можна вважати успішною.
Так, очевидно, вважав і Вільнев, коли 14 листопада Орлик-
молодший приїхав до Константинополя.
Існувало кілька причин, чому, на відміну від невдачі
в Туреччині, в Криму Григор здобув успіх. По-перше, татари
завжди були чутливіші до російської експансії на південь і
вже давно усвідомили потребу співпраці з запорожцями проти
спільного ворога. По-друге, повернення Каплан-Гірея та його,
прихильників (майже всі вони брали участь у подіях бен-
дерського періоду) забезпечувало Орликам розуміння їхньої
мети й проблем, яким не відзначалися попередні хани Саадет-
Гірей чи Менглі-Гірей II. Нарешті, при бахчисарайському
дворі, на відміну від Порти, росіяни майже не мали впливу
й тому не могли діяти на шкоду гетьмановим інтересам.
РОЗВ’ЯЗКА
Перша половина XVIII ст. в Європі позначена низкою
конфліктів, пов'язаних з престолонаслідуванням. Оскільки
вони були передбачувані, сторони мали час приготуватися до
майбутніх зіткнень. Саме так сталося з польським престолом.,
Здоров'я Августа II рік за роком погіршувалося. Протягом
цього часу Лещинський робив відчайдушні зусилля, аби здобу
ти підтримку Франції, Англії, Голландії, Туреччини й Криму.
Він також розраховував на допомогу Орлика та його
«української революції». Але й держави, які опиралися обран
ню ЛещинськогсІ, тобто Пруссід, Австрія та Росія — «Союз
чорних орлів», також мали час приготуватися. Після деяких
вагань вони врешті згодилися підтримати кандидатуру Авгу
ста III, сина Августа II. Тим часом росіяни, знаючи про
контакти Лещинського з Орликом, почали вживати необхід
но